Глава 46. Іван

Серце не на місці.

Моя дівчинка з очима кольору неба таки мене потребує??? Як це до біса працює? Мій раціональний мозок намагається аналізувати і не фантазувати, опиратись лише на факти та дії. Однак варто лише цій панянці дати мені зрозуміти. що їй потрібен саме я, так всі логічні висновки летять шкереберть. 

Я закоханий, повністю в її владі, як не крути.

Вікторія щось щебече і розпитує про те. як саме будемо добиратися до контактного зоопарку, а я вже думками не тут.

— Мала, слухай… Нам ж не обов’язково їхати туди саме сьогодні, правда? Мені написала Діана. Схоже йдеться про щось серйозне, потрібна моя допомога. І терміново. З’їздимо обов’язково. Просто не сьогодні, добре?

Віка миттю замовкає, а я їй за це щиро вдячний. Вона багато знає такого, що не відомо нікому більше, і за традицією могла б мене лаяти, проте обмежується короткою фразою:

— Добре.

Про зустріч з Ді домовляємось дуже швидко. Викликаю таксі, щоб вона на мене не чекала. Міг би дістатись того ресторану й міським транспортом, та, якщо чесно. я найбільше боюся втратити шанс на цю розмову.

Чому? Сам не знаю. 

Мабуть, вся справа в емоційності Діани та її швидкій зміні рішень.

— Привіт, Іванко. Рада тебе бачити! Красень, як завжди. Я скучила.

Вона обіймає мене, наче й не було всіх цих сварок та непорозумінь. Тулиться і тепло посміхається, а я тільки зараз бачу якусь втому в її очах.

— Ти що плакала? Щось трапилось?

— Трапилось, Іванко, давно вже трапилось. Знаєш, є речі занадто особисті, бо інші люди просто не зможуть їх зрозуміти. Але хіба ж ми з тобою чужі люди? Точно ні. Перш ніж я проситиму тебе про допомогу, тобі варто знати всю історію. Я не завжди була такою відкритою до спілкування з іншими чоловіками. Власне, мій чоловік був моїм першим та єдиним. Я не була його студенткою, коли ми познайомились, але це було в універі… Закрутилось дуже швидко, ми одружились майже одразу і почали жити разом. ВІн дуже хотів дітей, але в нас не виходило. Тоді ми сприйняли це за знак, що ще зарано, знаєш? Типу варто пожити для себе, поекспериментувати. Він дуже хвилювався, що в мене немає досвіду з іншими, бо це може пізніше зірвати мені дах. Дурниця, мабуть, але ми вирішили погратись. Я не думала про те, що він таким чином просто давав собі дозвіл розважатись з іншими дівчатами. Неприємно, дуже, але ж це не заважало нашому коханню. І от в один прекрасний день я дізналась, що вагітна від нього. Іншого бути не могло, бо я не хотіла інших чоловіків. Фліртувала, так. Проте більше нічого не було. Летіла додому до нього, щоб повідомити радісну новину і застала його в ліжку з іншою. Треба сказати, що домовлятись про відкриті стосунки зовсім не те саме, що бачити все на власні очі.

— Господи, Ді… Ти ж розумієш, як жахливо це звучить?

—Так, Іване, але це не так жахливо, як те, що я не впоралась з емоціями і в сльозах вибігала з квартири. Падаючи зі східців, я ще не розуміла, чим це обернеться для нашої родини. Ми втратили маленьке диво, не встигнувши навіть насолодитись думкою про те, що воно в нас є. А далі… Роки лікування, безглуздих сварок та досліджень, які підтверджують, що моє тіло не готове чи не здатне завагітніти і виносити здорового малюка. Ніби все добре, але гормони весь час бавляться і не дають природним процесам трапитись, штучне запліднення також не підходить, бо ембріони просто не приживаються… Я кохаю свого чоловіка, але пробачити йому не могла. Тоді я почала мститися йому за його зради, щоб він відчував те саме, що і я. Але… Так ми дізналися, що наше інтимне життя може бути дуже яскравим навіть через багато років разом, завдяки шквалу емоцій. Ми насолоджувались різними іграми, які включали додаткових людей, але питання з дітьми досі було відкритим. І от нещодавно лікарі сказали, що мої гормони нарешті прийшли в норму і я можу завагітніти. Уявляєш? Після стількох років та відсутності результату. Ці зміни пов’язані з тобою, хлопчику мій. Я це знаю, бо коли ми з тобою розбіглися, коли я втратила тебе, мій стан знову погіршився. І лікарі в Німеччині говорять, що щоб я не робила раніше, це потрібно продовжити. Тому…. Ти потрібен мені, Іване, тільки ти! Ти мій шанс стати мамою та мати повноцінну родину, а не суцільну ілюзію. Ти допоможеш мені?

Я збентежений і щасливий, схвильований і максимально збуджений, бо не вірю тому. що все це дійсно відбувається! Так, мама знайома з Вікою, а не з Діаною. Доведеться багато, що пояснити, але кохання не чекає виправдань, правда ж? Я ніколи не повторю помилок Герасименка, якщо Діана стане мамою моїх дітей!

— Мила моя, дівчинко моя! Якби знав, що все буде так, я б весь час носив з собою твою каблучку! Я кохаю тебе, Ді! Ми будемо дуже щасливі разом, я все для цього зроблю! І навіть більше…

— Зажди, Іванко, я не про це. Ми з чоловіком будемо дуже вдячні, якщо ти допоможеш нам стати батьками. Ти позитивно впливаєш на мій емоційний стан, ми підходимо одне одному фізично. Це означає, що я можу бути з ним і з тобою. Як тільки все вдасться, ми можемо тобі заплатити. Тобі, як студенту, точно не заробити таких грошей, які ми готові витратити на це. Варто бути вдячним, хлопче! це точно не найгірша робота в світі.

Ні, вона ж не могла реально попросити про таке???

Шок, відраза і єдине бажання — вийти з цього бісового ресторану.