Глава 41. Іван

Він тут? Він не поїхав? Чи вони не поїхали?

Мені було так боляче, коли Ді дивилась на мене з якимось презирством, коли моя пропозиція і каблучка здалися їй чимось огидним, неприйнятним, коли пройшла повз мене і сіла в таксі, коли… Думав, більше не буду марити нею, але зараз можу лише дивитися на її чоловіка, душити в собі вихор емоцій та дивних запитань, які охоче йому задав би. Якого біса він тут?

Самого лише натяку на те, що моя кохана дівчинка залишилась в місті і ми можемо… Що? Що ти можеш, Іване? Ні, ти таки дурко, йолоп останній, бо вона б написала чи подзвонила, чи приїхала. якби ти був їй потрібен.

А далі пан викладач озвучує список тих, хто отримає екзамен автоматично. Мене там бути не може, адже я чимало прогуляв. Однак він дуже чітко промовляє моє ім’я:

— Іван Гриценко!

Здивування і ніякої радості, адже я не потребую ніяких подарованих оцінок від цього старого козла! Саме тому рішуче налаштований на серйозну розмову я підходжу до його столу після і вимагаю пояснень:

— І як це розуміти? На відміну від інших хлопців та дівчат я точно не маю права на таку оцінку. Я Вас про це не просив, — дивлюсь на нього з викликом, а чоловік тільки зітхає.

— Чим ти не задоволений? Я поспілкувався з колегами. Кажуть, ти хлопчина розумний і здібний. Нехай в нас і є певні розбіжності в приватному спілкуванні, але я доросла людина. Тому можу вгамувати власні емоцій і не ламати життя талановитому студенту, але…

Якесь “але” обов’язково має бути!

— Можеш вважати, що це моя вдячність за те, що ти не пішов до поліції після того, як я погарячкував. Але ти б на моєму місці вчинив так само! Я попереджав тебе неодноразово! Моя дружина дуже драматична та емоційна персона, тому більше не чіпляйся до неї. Наступного разу не буде, ти маєш це розуміти і сам. Якщо знову побачу біля неї, більше ніякого поблажливого ставлення не чекай. І не думай, що про вашу комерційно-благодійну діяльність з пані старостою нікому не відомо. Сподіваюсь, ти мене зрозумів.

Розумію тільки те, що цей мужик мене страшенно бісить, а ще він мене боїться. І саме тому намагається тримати за крашанки. Це дуже дивно, бо хіба йому варто хвилюватися, якщо для Діани я просто черговий дурник, який закохався? Дурня якась.

Подумати про це я не встигаю, бо дорогою до гуртожитку мій телефон розривається дзвінком від матері. Я так і не говорив з нею після тієї сороміцької ситуації. Якщо чесно, то я тепер взагалі не знаю, як їхати додому на канікули після всього.

Скаламутив воду, купив каблучку, яка нікому не потрібна, як і я сам, а тепер що? В будь-якому випадку ігнорувати маму не хочеться:

— Привіт, мамо! Щось термінове?

— Синку. сонечко моє, добрий день! Я ж все чекаю на новини, коли ти подзвониш, коли нарешті нормально з невісточкою познайомиш. Вона така мила, руденька красуня!

— Угу. Каблучку вона не прийняла. Сказала, що треба вчитися, а не одним місцем думати, тому я навіть не знаю тепер, мамо, як тобі в очі дивитися, — кажу майже правду, а в самого серце кров’ю обливається. — Тому я, мабуть, не приїду на канікули додому, роботу пошукаю краще. Хіба на кілька днів на свята приїду до вас…

— Синочку, а ми ж так тебе вдома чекаємо. Може, з дівчиною своєю приїдете? Каблучку не прийняла, але ж дружити ви не перестали?

— Не перестали, але…

— От мені вона тепер ще більше подобається. Ти весь в свого батька! Тому також аби в гречку стрибати, тому так рано ми й поженилися, бо нетерплячка била. Ти певно засмутився, що тобі гарбуза дали, але ж як вона про тебе піклується, ну? І розумна, і красунечка. Нам така невістка ой як треба, Іванко! Я й сама думаю, що може б вам спішити не варто було б, але ж любов вона чекати не вміє. Он в нас з твоїм батечком як було…

Я також сумую за ним, мамо! Вголос цього сказати не можу, але подумки тлію. Розгублений і розбитий, і поки зовсім не знаю, як правильно діяти далі.

Розмова з мамою проходить краще, ніж я очікував. Здається, вона не гнівається і не лається через витрати. Однак я все одно маю знайти роботу, бо всі душевні драми забирають багато енергії. І ніякого толку!

Треба ще раз подякувати Вікторії за допомогу. Мене трохи хвилює материн спокій і зацикленість на її персоні, але буде час щось придумати.

Нарешті мені здається, що я потроху повертаю собі контроль над емоціями і власним життям, коли на телефон приходить повідомлення від дівчини з моїх мрій.

…

Ні, не виходить в мене спокійно реагувати на цю жінку! Але зміст повідомлення миттю опускає мене з небес на землю.