Глава 37. Іван

Мій батько завжди з трепетом розповідав історію про те, як вони з мамою вирішили одружитися. Вони були молодими і гарними, разом навчалися в школі. Звісно ж, ніяких грубощів чи занадто агресивних залицянь одне до одного ніхто не проявляв. Соромились і виховання було зовсім іншим, не таким вільним, як зараз.

Поведінка Аріни, коли дівчина фактично пропонує мені сама себе, більше лякає, ніж зваблює. Мама ж говорить, що завжди бачила статного молодого чоловіка, який зиркав на неї з-під лоба, але ніяк не міг наважитись заговорити. Все змінила одна толока, де їм довелося працювати разом, і вона першою заговорила до нього.

Моя люба Ді також заговорила до мене першою. Сама. Хіба ж це не знак долі?

Вони балакали так легко, що розмова ця затягнулася до пізньої ночі і батькові довелося проводжати матінку додому. За її словами вона тоді сказала, що хотіла б, аби ця розмова тривала вічно, тоді він сказав, що їм варто одружитися, бо він відчуває точнісінько те саме.

Жарт, то був жарт, який став початком їхньої історії кохання. Батько казав, що одразу відчув, що перед ним та сама жінка. Без сумнівів, без дурниць в голові. Просто “твоя” людина.

Лише після знайомства з Ді я зміг в повній мірі відчути те, про що мені розповідали з дитинства. Ніхто і ніколи раніше так не западав мені в душу, як ця жінка, тому я дивлюся на придбану каблучку і посміхаюсь.

На душі спокій, впевненість і відчуття, що все йде саме так, як має.

Тепер все буде саме так, як потрібно!

Тепер всі драми і дивні ситуації між нами нарешті матимуть сенс!

Хочу, аби зі мною Діана почувалася найщасливішою, коханою, ніжною, прекрасною, якою вона і є. Мені байдуже на її минуле, якщо майбутнє ми будуватимемо разом. Аби з нею, бо коли ця жінка поруч, все інше не має ніякого значення.

ІВАН: Я скучив, Діано, коли ми побачимось?

ДІВЧИНА З МОЇХ МРІЙ: Скоро, любий. Ще маю трохи справ.

Чекати складно, але ж це Діана! На щастя, Віка знову просить про допомогу з лабораторними, і я ще ніколи так не тішився ліні наших студентів. Робота кипить, а гроші точно зайвими не будуть. Весь час думаю про те, чи сподобається Діані каблучка, може треба було брати з більшим камінчиком?

На наступний день я радію початку пар, адже нарешті зможу побачити Діану на лекції. Роздивлятимусь свою дівчинку без кінця, насолоджуватимусь нею хоча б зі сторони, бо пропозицію планую зробити лише тоді, коли ми будемо з нею вдвох.

Щоб ніхто не заважав, щоб ніхто не забрав у мене можливість в повній мірі відчути її вдячність, ніжність і щирість почуттів!

Ти закоханий довбодятел, Гриценко! Навіть не дурко, щоб тебе…

Коли до аудиторії замість пані Адаменко знову заходить вже знайома нам старушенція, я зітхаю так голосно, не приховуючи розчарування, що перші парти навіть здивовано озираються на мене. Це нічого… Лекцію майже не слухаю, але слова, які викладачка промовляє в кінці прибивають мене до землі:

— Оскільки Діана Давидівна змушена терміново поїхати за сімейними обставинами, до кінця семестру лекції вам, дітки, читатиму я. Іспит також будете здавати мені. Всі записи пані Адаменко про ваші відвідування збереглися, тому не бійтеся. Хто розраховував отримати оцінку автоматично, так і буде…