Глава 31. Іван

— Ти маєш мені дещо пояснити! Я бачила, я вас бачила! Тебе і Адаменко. Це просто жесть! Ні, ти маєш мені все пояснити, інакше…. Господи боже, Іване! Це ти від неї голодупий тікав??? Та вона ж заміжня і значно старша за тебе! Якого?

Вуха палають вогнем, подих стискає в грудях панікою, бо нас з Діаною викрито, але-але…

— Інакше що, Вікторіє? Розкажеш всім? Та хто тобі повірить! Дурниці! — про всяк випадок видираю з її рук телефон, перевіряю чи не зробила бува якихось фото чи відео.

З останнього нафотканого там лише якісь дурнуваті креслення, посібники. Нудота суцільна! Як і сама староста, якщо чесно. Остання думка мало не виривається з мого рота. Ледве вдається змовчати.

— Це гидко, Ваню! Вона викладачка, а ти студент. Все це схоже на якесь дурнувате дешеве кіно, знаєш? В неї ж є чоловік, ти про це подумав? За тобою половина потоку бігає, дівки плачуть, а ти обираєш щось геть зовсім неправильне. Може вона тебе примусила?

— Господи, Віко, не неси нісенітниці! Я не знав що вона заміжня. З самого початку. Потім закрутилось, ми закохалися і вже не могли протистояти цим почуттям. А її чоловік… Все складно між ними, вона просто заплуталась і це абсолютно логічно, коли емоції настільки потужні, як між нами…

— Божечки, Ваню, ти сам себе чуєш? В неї є чоловік! Якщо вона так сильно тебе кохає, як ти думаєш чи фантазуєш собі, то чому б не піти від нього, щоб бути щасливою в нових стосунках?

— А ти я бачу сильно в стосунках розбираєшся? Щось підказує, що ти взагалі нічого не розумієш в коханні, мала! Може, якби з Панасом замутила, то хоч трохи кумекала б, а так… Просто не лізь в це!

Вікторія тисне на болючий мозоль, тому я виливаю на неї все, що мені болить. Мабуть, занадто грубо і емоційно, бо дівчина вже мало не плаче, але я не хочу, аби вона знала, що потрапляє точно в ціль! І точно не хочу, аби в Діани були через неї проблеми!

— Так, визнаю, Іване. Я не експерт, але це якесь лайно собаче. Навіщо тобі стосунки з заміжньою жінкою? Це ж неправильно!

— А ти в нас біла і пухнаста знайшлася? Бізнесменка, яка заробляє на чужій ліні та відсутності бажання навчатися нормально. Чи, дай вгадаю, це інше? — отрута ллється з мого рота без кінця, а Віка вже нічого не відповідає.

Що ти чудиш, Гриценко? Можна ж трохи легше!

Однак на кону честь і безпека Діани, тому я не дам Вікторії нічого зіпсувати. Їй би краще вгамуватися, поки я не продовжив тиснути. І, мабуть, бог чує мої молитви, тому що староста витирає носа ліктем і:

— Роби, як знаєш. Це дійсно не моя справа, Гриценко. Просто ти мене здивував, а про мій підробіток… Гівнюк ти! Я ж як краще хотіла. Якщо ти не хочеш мені допомагати — не треба.

— Та хочу, Віко, хочу! Давай просто не будемо про це, добре? Погарячкував, бо злякався. Від допомоги з лабами не відмовляюсь, і нікому тебе не видаватиму, а ти забудеш все, що сьогодні бачила. Згода?

Пропоную дівчині потиснути мою руку, вона спочатку дивиться з недовірою, але потім приймає цей жест і на душі стає трохи легше.

Дорогою до гуртожитку прокручую в голові спілкування з Діаною і чітко розумію одну річ: вона має до мене почуття! Тут і до бабки ходити не треба, щоб зрозуміти, що Ді боїться того, що відчуває до мене!

І хай навіть я не один такий хлопчина на її рахунку, цього разу все не просто гра. Я кохаю її! Всім серцем, на все заради неї готовий. Отже, моя дівчинка просто має зрозуміти, що для мене це все серйозно.

Ще не знаю, як все зробити правильно, але придумаю! Я ж головатий, так?

На дзвінки моя Діана не відповідає, скидає виклики. Повідомлення залишає без відповіді. Що ж, наступна лекція з її дисципліни в нас дуже скоро, тож залишається тільки дочекатися потрібної пари.

І пані викладачка поводиться максимально холодно, ніяк не виділяє мене серед інших. Ідея залишитись після лекції трохи довше, щоб хоча б перекинутися парою слів з коханою жінкою, також виявляється провальною, бо до неї підходить якась інша викладачка і вони разом прямують до деканату.

Трохи засмучуюсь, але не зважаю. В мене є весь час цього світу, щоб бути з моєю Ді.

Значно складніше відкараскатись від Аріни, яка певно уявила себе рибою-прилипалою і дуже наполегливо хоче моєї уваги. Морожусь безбожно, іноді ловлю на собі скептичний погляд старости, але вона мовчить і слава Богу!

Ввечері, коли я ліниво валяюся на ліжку, несподівано приходить довгоочікуване повідомлення від Діани. Знав, що їй просто потрібен час!

ДІВЧИНА З МОЇХ МРІЙ: Я ж казала тобі, що незамінних людей не буває, правда? І годі обривати мені телефон.

А фото, яке вона надсилає на додачу до тексту, за секунду доводить мене до пекельної агонії…