Глава 28. Іван

Мені здалося, чи очі Ді були вологими від сліз?

Не знаю, не знаю. Але від пришвидшеного цокання її підборів, коли буквально тікає від мене коридором, не озираючись, в мені розтікається гаряча лава естетичного задоволення.

Можливо, я просто вжалив її его.

Можливо, вона трохи засмутилась, що її іграшка в руках іншої.

Обидва варіанти мені в кайф. І це дивує.

— То що будемо робити з вечіркою? Як відсвяткуємо, Іване? Ти можеш зайти до мене сьогодні після пар і обговоримо детальніше.

Дивлюся туди, де зовсім нещодавно була Діана і мить тріумфу втрачено. Душу заповнює порожнеча, Аріну майже не слухаю, лише коротко киваю на всі її слова, поки ми не опиняємося в іншій аудиторії, де от-от почнеться чергова лекція.

— То Аріна твоя дівчина? — запитання Вікторії витягає мене з мороку власних думок.

— А? Що? Ні!

— З якого тоді дива ви цілувались в коридорі? Ну, вона весь час про тебе говорить, тут дивного нічого немає. Але ж тоді я не розумію, навіщо було приховувати ваші стосунки?

— Капець, не мороч мені голову! Немає в мене більше дівчини, ми порвали. Вона мене обманювала і просто використовувала, а тепер… — ричу, потім замовкаю, бо мені болить і я не думаю, що винен хоч комусь якісь пояснення.

Розривають суперечності.

Головою розумію, що Діана не кохає мене, а просто грається, в одній їй відомій грі з невідомими правилами. Але тіло і душа ніяк не хочуть прийняти того факту, що це тепле сяйво пристрасті між нами більше не повториться. Принаймні ти більше не тішиш себе ілюзіями про чисте кохання, Гриценко.

Я хочу почути від неї, що все було по-справжньому, що я чогось вартий в її очах, що потрібен. Вона ж розмазує мої почуття холодною раціональністю і прагматичним поясненням, що я сам не знаю, що відчуваю.

Хочу зробити їй боляче, хочу знову побачити розпач в її очах, бо це означатиме, що вона до мене щось відчуває. Крім байдужості. Господи боже, Іване, ти сам себе чуєш? Гидко від власних думок, бо виходить, я хочу, аби їй було погано через мене?

Так!

Ні…

Я не знаю.

— Іване, я про твої драми не знаю. Ти через це додому ганяв, щоб мозок провітрити? 

Віка абсолютно ігнорує моє гиркання і ставиться з розумінням, тому я миттєво заспокоююсь. Трохи грає почуття провини, бо я фактично накричав на людину, яка мені нічого поганого не зробила.

— Угу, — єдине, що можу вичавити з себе.

— Шкода, але бачу Аріна вже повним ходом використовує переваги твого холостяцького статусу. Диви, Гриценко, дівки тебе тепер з’їдять! А як не з’їдять, то хоча б понадкушують в окремих місцях. Слухай, я навіть не знаю, чи тобі тепер актуальна моя пропозиція.

— Точно, інтриганка! Ану бігом розповідай!

— Насправді я в шоці і злюсь на тебе водночас, Іване. Ти чому не сказав, що ти в нас не тільки красунчик, а ще й вундеркінд? Твоя лабораторна з електротехніки отримала найвищий бал, а я, між іншим, ці лаби з братом вже кілька років поспіль разом роблю на замовлення. І мені прям образливо стає, що в мене всього дев’яносто сім балів, а в тебе сто. Ба більше! Я бачила, що ти їх лівою п’ятою робиш, навіть не стараєшся! Тому в мене до тебе є пропозиція. Може будеш моїм, якщо так можна сказати, партнером по бізнесу? Братик вже нормальну роботу знайшов та стажирується, а в мене досі є доступ до бази нужденних студентів, яким відверто впадло робити лабораторні, модульні контрольні та курсові роботи самостійно. Сама я об’єми не вивезу, а ти в нас головатий. Ділити гроші будемо чесно. Тільки не триндіти про це всім навколо!

— Ти жартуєш зараз чи серйозно? Це якось не чесно, чи щось типу того.

— Я дуже люблю дорогі речі і дуже люблю заробляти на них самостійно. До того ж, це робота головою, а не руками. Як гляну на дівчат, які ночами в нічних клубах офіціантами чи барменами працюють, так одразу розумію, що це не моє. Інша справа в теплі та в добрі “допомагати” людям навчатись.

Якщо чесно, без Віки я б про такий спосіб заробітку ніколи й не замислився навіть. Однак підкуповує той факт, що її слова нагадують мені про батька. І ще одне. Не дуже хочеться повертатись на овочеву базу, спина тільки перестала боліти.

— Ну, можемо спробувати. Якщо щось не так буде, виженеш мене!

— Вижену, не сумнівайся. В мене купа старших братів, я точно знаю, що з вами хлопцями потрібно домовлятися на березі, тому працюємо чесно, інакше торба тобі, Гриценко.

Пані староста говорить це таким серйозним тоном, що я просто прискаю від сміху. Викладач робить зауваження і я усвідомлюю, що все в моєму житті не так і погано. Віка зі своєю ідеєю неабияк зацікавила мене і повеселила водночас. Виходить, що наша староста ще та хитрунка і зовсім не така проста дівчинка!

Після пар згадую, що обіцяв Аріні розмову і прямую до неї. Думки про Діану знову накривають з головою і бісять, бо я сумую за нею, а вона забуде про мене зовсім скоро. Можливо, ця жорстока жінка вже знайшла мені заміну, поки я тут страждаю!

— Привіт, а я на тебе чекаю! Будеш чай чи каву?