Глава 12. Іван

— Мені здається, що я кохаю тебе, Діано, — промовляю тихо, поки її чорнява гололівонька тулиться до моїх грудей під скажений гуркіт серця, яке тільки зараз намагається вгамуватись після всіх шалено прекрасних речей, які кілька годин поспіль відбувались на простирадлах.

Ді мило хіхікає і уважно дивиться на мене після цих слів.

— Ти це вже казав. Після першого разу. Просто сьогодні в тебе ще дещо було вперше. Роблю такі висновки по бентежним звукам, які ти видавав, коли я тебе цілувала.

Шаріюся, бо правда. Так мене ще ніхто і ніколи не цілував. Говорити я не міг, бо тілесні відчуття поєднувались з неймовірним краєвидом на дівчину, яка робить дивовижні речі зі мною.

— За такі поцілунки вмерти можна, Ді.

— О, ні! Вмирати точно не треба. Краще віддячити мені тією ж монетою, чуттєвими поцілунками.

— Легко, можу просто зараз, хочеш? Єдине, про що я переживаю, так це про те, що робитиму неправильно, бо не маю досвіду, але…

— Я тебе направлю і виправлю, якщо щось буде не так. Практика показує, що ти дуже кмітливий хлопчик. Трошки переляканий і надміру емоційний, але це нормально для зеленого першокурсника, який тільки вчиться.

Вона знову сміється з мене!

Відчуття змішані, тому що її сміх звабливий і прекрасний, але я не хочу бути дурком в її очах. Хочу бути її героєм, хочу бути вартим спільних ночей, а не пуцвіріньком, який нічого не кумекає. Страх невдачі душить мене, поки не беруся за роботу і замість смішків Діана не переходить на тихі схлипування. Потім її тіло тремтить і я розумію, що вдалося.

— Непогано для першого разу, Іване. А зараз тобі час йти. В мене на сьогодні плани, потрібно трохи попрацювати. Наберемось.

Все здається нереальним, коли я опиняюсь в метро, яке везе мене назад до гуртожитку. На тілі досі аромат Діани, її дотики під шкірою, а тепла хвиля весь час повертає думками на пік задоволення. Дорогою до кімнати помічаю непрочитане повідомлення.

Може це Ді вже скучила? Але ні, не вона. 

ВІКА СТАРОСТА: Щоб тобі пусто було, Іване! Пропускати лекцію Герасименка точно не варто було. Я сказала, що ти майже при смерті, інакше він не розуміє, яка причина твоєї відсутності на першій лекції з профільного предмету, довбодятел ти наш! Більше ніяких пропусків, інакше з екзаменом будуть проблеми. Цей викладач дуже не любить тих, хто прогулює його заняття! Ти мене поняв???

Господи боже, теж мені проблеми!

Я ж одну лекцію пропустив, а не весь семестр. Все встигнеться, все вивчу, з усім впораюсь. Зараз треба розібратися з фінансовими питаннями. Саме тому я шукаю в мережі вакансії для студентів, але всі знайдені роботодавці, ніби на приколі! Стажування без оплати від кількох тижнів до місяців, графік роботи такий, що я не матиму часу. аби вгору глянути.

Мені потрібні живі гроші: зробив роботу, отримав платню і гуляй. Ну не офіціантом ж йти працювати!

Всі ці душевні муки тривають до повернення пациків з пар.

— О, добрий день, Гриценко! Ти знаєш, що тобі торба? Кажуть, в Герасименка з тими, хто прогулює, розмова коротка. 

— Дурня! Вивчу і здам все сам. Мозок, на відміну від декого, в мене в наявності. Інша справа, що роботу нормальну ніяк не отримати. Яку вакансію не гляну, всім треба або досвід, або рабський графік, або ще шось ідіотське!

Злюсь, власна безпорадність накриває з головою. Мені потрібні гроші, інакше Діана ніколи не побачить в мені серйозного чоловіка!

— Слухай, мій дядько працює виконробом в одній місцевій будівельній фірмі. Можу дати тобі контакти, але робота фізично важка. Студентів беруть без проблем, якщо не випендрюються. Я пару разів таку підробітку брав, бо бабос терміново був потрібен, але одного разу потрібно було розвантажувати ящики з декоративним камінням, то ми це цілий день робили і по території розвозили. Під пекучим сонцем. Заплатили нормально, але я тиждень відходив…

— Теж мені проблема! Гриценко роботи не боїться! Головне, аби точно заплатили і не кинули, бо всяке буває.

— Тут все буде чесно, якщо роботу зробиш. Маєш моє слово.

Якби це пропонував Ромчик, я б точно не взявся, але Панасу я вірю. Що ж, батьку, схоже на те, що мій розум поки доведеться притримати, доведеться таки працювати руками.

— Давай контакти, я не підведу!