Глава 10. Іван

В нічному клубі багатолюдно. Завалюємося до закладу майже в повному складі групи. Так, це однозначно не те саме, що танці в сільському клубі, але я спробую імпровізувати.

З самого початку не був впевнений в тому, що Вікторія мені допоможе, але вона саме так і робить. Ба більше! Їй подобається моя ідея потусити групою в клубі, бо дівчатам також цікаво більше дізнатись про хлопців, з якими доведеться навчатися разом п’ять років. 

Атмосфера ульотна. Цікаво, чи сподобалося б це місце Діані? А ще приємний бонус полягає в безкоштовних вхідних квитках для дівчат. Ми з хлопцями беремо на себе коктейлі, але по поглядах моїх сусідів по кімнаті бачу, що їх ця ситуація більше, ніж влаштовує.

Отже, мир? Уважно дивлюся на Ромчика, він схвально киває.

Однією проблемою менше. Вже легше.

— Привіт, чого не вітаєшся?

— Привіт, Вікторіє, маєш гарний вигляд!

— Ага, скажи ще, що не впізнав. Майже повірю. Добре, де ті лобуряки? Дивись мені за Романом та Панасом, щоб не утнули нічого, щоб з дівчатами поводились пристойно. Інакше це перший та останній раз, коли я рятую твою дупу. Перший і останній раз, коли ми з вами відпочиваємо разом. А, і ще одне! Зоряна хоче з тобою потанцювати. Я сказала, що в тебе є дівчина. білявчику, але май на увазі, що після кількох коктейлів панянка може перейти до активних дій. Я тебе попередила!

Якщо чесно, то я вже якось звик бачити Віку в лаконічній сорочці та потертих джинсах з дулькою на голові і в оокулярах, тому не одразу впізнаю старосту в яскравій сукні і з розпатланим кучерявим волоссям. Дуже навіть мило виглядає, тому я просто посміхаюсь і схвально киваю на всі її слова.

— Я чомусь думала, що ти приведеш свою дівчину також. Але схоже на те, що ти тримаєш її від усіх в секреті. Воля твоя, розважайся! Але не сильно, щоб хлопці під наглядом були.

— Добре, мамцю! — намагаюсь її підколоти, бо дійсно поводиться з нами, ніби квочка з курчатами.

— Думаєш, я перегинаю палицю, Іване? Я за вас відповідальність несу, мені потім ваші шмарклі витирати і мирити одне з одним. Твоя пика побита тому прямий доказ, тож…

— Та добре-добре. Тільки відчепися!

Фиркає, але нарешті йде собі. Я ж знову перевіряю телефон. 

Нічого. Діана досі поза зоною досяжності. Не відповідає на дзвінки, не пише. Дівчина з моїх мрій змушує мене без кінця думати про неї. Навіть зараз, навіть в натовпі. Жену від себе вульгарні думки, бо згадую про місію спостереження за Романом та Панасом. На якусь мить дратуюсь, коли втрачаю цих двох з поля зору. І одразу заспокоююсь, бо перший мило теревенить з Анжелікою, а другий взагалі кружляє на танцмайданчику навколо Віки.

— Агов, красунчику, а ти чого тут саменький? Напевно дуже нудно і самотньо отак далеко від всіх стовбичити, то я, мабуть, з тобою понудьгую, якщо ти не проти?

Звідки взагалі взялася ця Зоряна, мати Василева??? Ні, вона звісно мила і все таке, але ж не моя Діана! і близько не вона.

— Та мені цей… Треба подзвонити! Це надовго, тому ти краще йди до інших. Танцюй, не сумуй! — тараторю наче дурко якесь, але ж я не дурко!

Дівчина дивиться на мене, наче баран на нові ворота: ні туди, ні сюди. Вона збирається слухати мою розмову з кимось? Фу, як неввічливо!

Робити нічого, проходжу повз неї. Прямую до бару, що знаходиться саме за танцювальним майданчиком. На щастя, за мною Зоряна не біжить. Замовляю собі сік, а потім музика стихає і починається повільна мелодія. Моя переслідувачка радісно посміхається і невблаганно наближається, але мене перехоплює Вікторія:

— Рятуй! Потанцюємо? Схоже Панас сприймає мою ввічливість трохи серйозніше, ніж варто.

Видихаю. З Вікою однозначно безпечно, тому я обережно кладу одну руку на її талію, другою беру дівочу долоню і веду, як умію.

— Господи боже, які ще таланти ти приховуєш, Гриценко? Танцювати він вміє!

— Моя старша сестра веде гурток з бальних танців в нашій школі. Вгадай, кому з хлопців в селі жодного разу не вдалося уникнути показових виступів та звітних концертів? Пацани в нас завжди на вагу золота, але не всіх потім можуть вдома не погодувати. Та я не шкодую, щось трохи вмію.

На цьому слові я обережно пригортаю її до себе, а потім дівчина легко робить кілька граційних обертів навколо своєї осі, тримаючи мене за руку над своєю головою.

— Вау, я навіть випускний згадала. Вмію тільки вальс, але і це згодилось, так?

Я міг би показати ще кілька фінтів, закружляти Вікторію так, щоб точно ні в кого не залишилось сумнівів в моїй танцювальній майстерності, але в кишені вібрує смартфон.

Повідомлення від “Дівчини з моїх мрій”. Господи боже!

Забуваю про все, зупиняюсь і ледве можу дихати від хвилювання.

— Пробач, пробач! Мені треба відповісти.

Партнерка схвально киває, а я біжу на вулицю, щоб прочитати текст, на який так довго чекав.