Глава 8. Іван

—  Хочеш битися, Іванко??? Давай! — зухвало скрикує Ромчик, але чомусь швиряє в мене подушку і пускається навтьоки.

Панас просто здіймає руки догори, знизує плечима і погляд однозначно видає, що він засцяв! Та байдуже! Злість несе мене за Романом, який полохливим зайцем летить на вулицю і хапає жменю піску, щоб розпорошити її мені просто в обличчя. А-а-а-а-а, покидьок безсовісний!

Капець… Від несправедливості можу тільки ревіти бізоном та кліпати в безглуздих спробах повернути собі зір. Не чекає, поки я оговтаюсь, хлопчина налітає на мене з кулаками та боляче гепає по голові.

— Ах ти ж бісів потрох! Знаєш, що в чесному бою програєш! Бийся, як чоловік! —  гримлю на всю вулицю і хапаю забіяку під руки.

Котимося клубком по якимось квітковим клумбам, Ромчик верещить, бо спиною влітає в трояндовий кущ, а я сам собі дивуюся, яке естетичне задоволення мені приносить його страждання.

Господи боже Гриценко, ти ж був нормальним хлопцем, на кого перетворюєшся? Що б зараз сказав твій батько?

— Твоя чесність нікого не рятує! Розумним треба бути і кмітливим, а не випендрюватися і вдавати з себе ідеального мужика, яким ти не є. Тьфу! Роби, що кажу, і не вимахуйся, інакше будуть в тебе проблеми, ясно???

—  Не ясно!

Товчемо одне одного, наче нам робити більше нічого. Аж раптом хтось виливає на нас відро холодної води і:

— Негайно припиніть це!!! Ви що хочете, аби вас з універу випхали???

Що? За що?

Не одразу впізнаю голос нашої старости Вікторії, але гамселити сусіда перестаю, що стає жахливою помилкою, адже він наносить потужний удар мені в обличчя і розбиває мою губу, після чого тікає. Я ж так і залишаюся лежати на землі, здіймаю погляд в небо і ця ясна блакить нагадує мені про Діану.

Може й добре, що вона зараз зайнята. Не хочу, аби бачила мене таким розбитим.

Куди ж котиться моє життя?

Віка опускається біля мене на коліна і тягнеться долонею до мого обличчя, чим миттєво повертає до реальності.

—  Віко, нагадаю тобі, що в мене є дівчина. Не думаю, ніби їй сподобається, якщо вона дізнається, що мене торкається інша дівчина, тож…

Замість відповіді староста дає мені ляпаса, підривається з місця і гучно сміється. Що, що не так?

—  Господи боже, Гриценко! Щойно мені здається, що ти нормальний, так з твого рота в черговий раз летять якісь нісенітниці. Я ще з минулого разу пам’ятаю, що занадто носата для такого солоденького хлопчика, як ти! Боронь Боже зазіхати на персону! Налякав мене. Закляк і не рипаєшся, я просто перевіряю, чи ти живий. На щастя, все добре. Довбодятел, яким і був, тож вже легше. Піднімайся, вмиємо тебе і обробимо пику, бо юшкою весь замазаний. Чи зателефонувати твоїй дівчині. щоб вона це все для тебе зробила?

Затикаюсь миттєво. Намагаюсь підвестися на ноги, але голова гуде. Ох…

—  Ясно-ясно, ходімо повільно, не поспішай. Ох і хлопці, біда з вами!

ВІД АВТОРА: Любі читачі, щиро вдячна за теплий прийом цієї історії, ви мене тішите активністю та вподобайками, а я маю натхнення на бонусні глави)

Не забувайте додавати книгу в бібліотеку і окрема дяка за підписку на автора! Ця книга оновлюється щодня опівночі, а поки чекаєте на наступні оновлення запрошую вас до моїх завершених книг.

Обіймаю, ваша Лоре Лея