Клаптики душі
Втрата
Стоїш на сцені з своєю гітарою,
Її ти впевнено тримаєш в руках.
А погляд бігло блукає залою,
Вогню вже немає в твоїх очах.
Побачив її і на мить зупинився,
Малесенька мить, пальці знов на струні.
Ти шукати її давно вже стомився,
А ось вона, нишком стоїть в стороні.
Переводиш подих, голос тремтить,
І руки не слухають зовсім.
Перед очами постає умить,
Найкраща у житті твоєму осінь.
Коли ти бігав на побачення у сад,
Такий як зараз хлопець із гітарою,
Давно це було, років 5 назад,
І вас тоді всі називали парою.
Згадав вусті, солодкі п'янкі,
І волосся довге, шовковисте.
І дівчат ти досить мав, але всі не такі.
Вона на кілька щабель від них вища.
А потім сльози на її очах,
І губи скусані до крові.
Душа її пізнала справжній крах,
Душа що була сповнена любові.
Ти втратив її сам, ти сам все зруйнував,
Не знав чого хотів, на неї не зважав.
І зараз ти стоїш і дивишся з печаллю,
Як інший в стороні її з любов'ю накриває плечі шаллю.
Відредаговано: 31.03.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
