Клаптики душі

Не ображайся, але я така

 Не ображайся, але я така,
І інколи зі мною важко жити,
Розмова завжди жвава й нетривка,
І попри всі причуди мене треба полюбити.
А їх багато, я прекрасно знаю,
І розумію як тобі там важко.
І я стараюсь, чесно я стараюсь,
Відповідати твоїй вірі в пташку.
Хоча не знаю нащо так назвав,
На пташку зовсім я не схожа,
Якби ти мене краще тоді знав,
То може здався випадковим перехожим.
Але ти полюбив, або в любов повірив,
Або ж повірив в мене, це дарма..
Ти своє серце щиро так довірив,
Моїй душі, якої вже нема.
Я надто ненадійна і порожня,
Ти знаєш що не сильна в поведінці.
Ти лиш скажи, і я як подорожня
Зійду з шляху, і стану десь в сторінці.
Не ображайся, хоча є за що, 
Ти так багато від мене стерпів, 
Я вибачалась, але знаєш що
Не стала я такою як ти хотів. 
Не стала і не стану, бо не можу
Я чесно намагалася, дарма. 
Я завжди зламувала огорожу, 
Яку так вперто зводила сама. 
І я не рівня тобі, ти хороший
Не хочу розмов про те яка я, 
Для когось ти будеш самим дорожчим, 
Шкода що нею буду не я. 
Я прошу не мовчи, 
Можеш вдарити, заслужила, 
Якщо хочеш кричати кричи, 
Але не мовчи, це терпіти не сила. 
Я не змінюсь бо я така, 
Я звикла до друзів, гулянок
Я легко даю п'ятака, 
Одній з твоїх колишніх коханок. 
Я пишу це для нас з тобою, 
Знаю серце твоє розбите. 
Знаю повне воно любов'ю, 
Але я не навчилась любити.


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше