Глава 9: Розбійники

Декілька людей  оточили Керо та доклали

-в нього рана від кігтів!

Охх, як він взагалі міг боротися з раною!? Я б напевне не витримав

-хутко! Треба перев’язати його рани!

Це викрикнув я

-а ще, в нас є алкоголь??

Потрібно трохи обробити рани, щоб цей хлопчина не вмер, от же морока!

Мел продовжував лежати на землі, але швидко принесли все потрібне. Постеливши одіяло під Мела, та скинувши з нього…футболку, я побачив величезну рану, навіть декілька – чотири доволі глибокі сліди від кігтів, в глибину напевне пів сантиметра-сантиметр

Батько Мела приніс самогон, напевне хтось з мого клану вирішив понести алкоголь з собою. З однієї сторони це погано, а з іншої – якби не ця людина, рана Мела могла б почати гноїтися

-аа!!

Я залив рану алкоголем…дуже різко та напевне болюче, але це було потрібно

Через хвильку біль пропав, та я, взявши якусь футболку, яку мені тицяли прямо в лице, почав перев’язувати рану, я не знаю чому це роблю саме я, але ніхто мене не відговорював, тому напевне тут немає тих, хто має базові знання в медицині. Наскільки я пам’ятаю, в моєму селищі саме батько допомагав іншим в плані медицини

Я подер одежину та двічі обмотав його рани я не знав що ще можна робити, тому залишив його, та підійшов до Дорка

-з тобою все добре?

-так, я не поранився

Дорк виглядав не так, як зазвичай, я цього не помітив при першій битві з розбійниками, але коли діло доходить до бійки, то Дорк стає дуже холодною людиною

-що ж, тепер нам буде важче без Мела, та й дійти до лагеря буде важкіше..

Хоча Мел і допоміг нам, але тепер він став нашою проблемою. Покинути його тут було б не людяно, а залишити з ним декілька людей я не міг, адже в мене лишень 15 людей, я не знаю чи зможу з ними подолати усіх розбійників, тому покидати тут когось я не можу. Ми взяли два великих мішки (ми тримали їх для перенесення їжі), та дві довгі, прямі і товсті гілки, які знайшли неподалік і зрізали. Швидко змайструвавши носилки для перенесення Мела, ми вирішили більше не відпочивати отак на відкритому повітрі де-небудь, а шукати наступного разу хороші і незамітні місця для відпочинку. Досвід вирішує багато в цьому світі, тепер, я б краще планував наш похід, але вже нічого не можливо змінити, тому залишається лише запам’ятати цей урок на все життя

Ми вирішили перемістити наш лагер трохи далі, алже на звук битви могли б збігтися інші сильні монстри. Мела по черзі несли всі члени нашого клану, тому це не занадто сильно вплинуло на нашу здібність пересуватися, хоча ми й йшли трохи повільніше. І ось, через годину ми знайшли хороше містечко для відпочинку, тому вирішили посидіти там декілька годин.  Продовживши через деякий час нашу подорож, ми пройшли ще велику відстань і мій час в системі підійшов до кінця – потрібно забирати сестру з школи. За ввесь день сьогодні я зміг вполювати 3 маленьких тварин, тому заробив 15 очків досвіду, плюс ще 5 очків від членів свого клану

(статус)

Ім'я: Керо

Раса: людина

Професія: глава клану «десять ластівок»

Рівень: 1 [50.5/100]

Сила: + - [8]

Інтелект: + - [15]

Удача: + - [41]

Вільні очки: 0

Залишилося всього половина шкали досвіду для досягнення другого рівня. Що ж мені видасть система за підвищення рівня? Я вважаю що це будуть вільні очки характеристик, адже не можуть вони просто так тут висіти з нулем.

…

Я перемістився в реальний світ і зрозумів, що я до сих пір не розумію що відбувається з моїм тілом під час моєї відсутності. Включивши камеру на телефоні, та направивши її на себе, я ввійшов в світ системи та швидко вернувся назад в реальний світ. Зупинивши відео, я передивився його. Як я і підозрював – моє тіло не зникає, а залишається тут валятися. Також я подивився на статистику свого тіла в реальному світі

Ім'я: Керо

Раса: людина

Професія: глава клану «десять ластівок»

Рівень: 1 [50.5/100]

Сила: + - [7]

Інтелект: + - [15]

Удача: + - [41]

Вільні очки: 0

Так, моя сила не збільшилася в реальному світі. Це в принципі логічно, але…дивно, виходить, в мене є аж цілих два статуса?

Один в реальності, а інший в світі системи

Нехай так буде

Я все ще був одягнутий в речі для виходу з дому, тому просто встав з ліжка і відправився в подорож по сестричку

Зараз саме час її забирати. Подивився я на годинник, заходячи в школу сестри

-бу!

-…

Вона хотіла злякати мене?..

Шкода що їй цього не вийшло, але…я буду мстити!

-хеей! Ти не злякався(

Юля трохи обурено сказала

-нічого страшного, в тебе ще буде безліч можливостей мене злякати

Ми пройшлися додому в веселій атмосфері, я немов вже і забув про смерть своєї мами, але всередині мене не покидали думки про неї

Ми повчили уроки, приготували домашній тортик за моїм власним рецептом

(1 чашка води + 1  чашка цукру, повільно розмішувати в посудині на вогні. Далі в гарячу воду додати 50мг масла та 3 ст ложки какао. Перемішувати це все і довести до кипіння. В іншу посудину розбити два-три яйця, та додавши 50 мг цукру – взбити до однорідності, після чого долити до води з какао. Далі все перемішати, додати 5мг розпушувача та 200-250 г муки. Отримане тісто залити в добре змащені олією формочки та випікати перші 15 хв при 200 градусів і наступні 20 хв – 180 градусів. Полити отримане печиво шоколадом\медом та крихтою любові)

Прийшов батько, та ми разом смачно поїли, після чого трохи поговоривши, розійшлися по кімнатам….ніби мати ніколи з нами не було…

-час системи, знову…

…

Я ввійшов в систему о 22:00, в мене є 36 годин – безліч часу!

Через 8 годин ми повинні добратися до лагеря розбійників, тому продовжували практикуватися в стрільбі з лука.

Сьогодні я не зміг вбити ні одну тварину, але здається наші «навчання» не пройшли даром, усі п’ятеро лучників справлі покращили свої навички. Іноді ми все ще не влучали в тварин, але я підозрюю, що зовсім скоро ми зможемо розвинути такі навички, щоб завжди влучати в ціль.