Глава 7: Початок

Подивившись як Юля ображено крокує з моєї кімнати, я не зміг не посміхнутися. Повторивши щоденний ритуал в ванній кімнаті, я спустився і поснідав з батьками, Юля сьогодні їсти не хотіла (це й не дивно, вона така маленька, а вчора стільки усього з’їла! Я в шоці як вона ще не луснула

Сьогодні на сніданок мама посмажила млинці, я їх не люблю, але ж я не дитя, тому не вередую і їм. Ми обговорили плани на сьогодні, батько буде патрулювати вулиці, мати вираховувати вартість матеріалів для будівництва будинку за новою схемою, а я буду «вчитись»!

Дощик не переставав лити ще з вчорашнього вечора, тому ми з Юлею взяли зонтики. По дорозі з дому ми побачили дуже симпатичного котика. Ми дуже різко захотіли котика. Це ж таке миле домашнє звірятко! З ним дім буде виглядати затишніше! Тому ми домовилися на цьому тижні випросити в батьків котика. Наскільки я знаю, в нашій сім’ї немає алергиків, тому все має пройти як по маслу. Завівши сестру в молодшу школу, я вирушив в свою, до початку першого уроку залишалося всього 5 хвилин, але я так часто запізнювався минулого року, що зараз точно впевнений, що за цей час я встигну

Швидко ввійшовши в клас і зайнявши своє місце, вчитель географії забіг в клас з великою кількістю листків. Щось мені підказує, що сьогодні ми теж будемо писати тести..

Так і сталося. Тести були легкі, та й вчитель закривав очі на тих, хто списував, тому я вирішив написати все що знав

Наступний урок – захист України. Нас вчили правильно крокувати. Я стояв з Джеком, ми пошепки спілкувалися. Він запропонував сьогодні погуляти, адже не знає коли зможе наступного разу. Я в свою чергу і не хотів відкидати цю пропозицію, як можна відмовити найкращому другу!? Ще трішки поспілкувавшись, вчитель помітив це і насварився на нас, добре хоч оцінку погану не поставив

Велика перерва промайнула надзвичайно швидко, я знову нічого не їв, але я вже звик, тому не відчуваю голод. Зараз урок алгебри – найгірший з усіх для мене. Справа в тім, що вчителька – немов вампір, який живиться стражданнями інших. Усі минулі роки вона викликала мене до дошки майже на кожному уроці і заставляла відповідати на запитання по темі. Вона ж знала що я «дурний (тобто не хочу хороших оцінок)», чому ж вона ще могла мене викликати до дошки, як не щоб познущатись?

Сьогодні настав день розплати – я покажу їй хто з нас розумніший..

І ось, настав момент «ікс» - мене закликали підійти до дошки після чого почали закидувати запитаннями

-так, Керо..давай розпочнімо з простого – повторення. В 9 класі ми вивчали теорему Піфагора. Нагадай її нам

-звісно!...

Ця стара жінка з зацікавленням в очах дивилася на мене, поки я розказував теорему.

-добре, а тепер..

Таак, вона вирішила «загнати мене в куток», тобто знайти те, чого я не знаю, але марна справа! я хочу стати відмінником цього року і залишитися з своїм телефоном!

Не тільки вчителька, а й однокласники були здивовані мною. В їх очах я виглядав як невдаха, який не в змозі вчитися, але після цього моменту, напевне, вони покращать свою думку про мене. Ввесь наступний час в школі проходив дуже повільно, в мене було бажання поспати, але я не міг цього зробити серед інших людей, щось в середині не дозволяло мені цього, тому я просто непомітно для інших переписувався з сестрою. Коли б я не зайшов в месенджер – вона завжди була онлайн, я не розумію як вона може отримувати такі хороші оцінки і бути відмінницею, якщо завжди проводить час в телефоні! О, точно, може це я так гарно роз’яснюю їй домашнє завдання.. через деякий час уроки завершилися і я, зібравши книги, зошити і ручку, відправився додому

Ми з Джеком домовилися зустрітись біля його дому о 19:00, тому мені потрібно було до повідомити батьків і попросити в них трішки кишенькових грошей

Я приготував на вечерю суп з томатами, в процесі встиг зробити домашнє завдання та попрактикувався в лідерстві, після чого повільно пішов по сестру. Дощ не завершувався і це було незвично, в нашому регіоні дощ не тривав довше 20 хвилин, останній раз таке було напевне шість років тому

Вдихаючи свіже повітря і дивлячись з-під зонтика на небо, я не міг не любуватися його красою, тому дорога до молодшої школи хоч і була довгою, та для мене вона пролетіла за якихось декілька хвилин

В школі, біля виходу на мене очікувала Юля. Вона стояла з зонтиком в руці і розмовляла з однокласницею. Іноді я заздрю їй, адже мати стільки знайомих – добре для майбутнього. Але тоді я згадував, що я хочу прожити спокійне життя, можливо моя мрія отримати систему вибивалася  з мого плану на життя, але це зовсім не так! Я хочу спокійне життя, але це не означає відсутність веселих і цікавих моментів в моєму житті, навкаки, я волів би щодня відчувати радість, а система саме це і допоможе мені зробити

-Привіт, Юля, ходімо?

Я наблизився до сестри і вимовив декілька слів

-о, добре, добре. Тоді, давай завтра будемо сидіти разом за однією партою! Бувай, Анню

Моя сестра була трохи збентежена моєю появою, адже я занадто різко з’явився. І не дивлячись на те, що вона мене чекала, все ж вона трохи злякалась, що виглядало дуже мило

По дорозі додому ми вирішили не купувати солодощів, адже і так останнім часом їли дуже багато солодкого, як я знаю, в нашої бабусі був цукровий діабет, тому краще нам не зловживати цим, навіть Юля це розуміла. Сьогодні повітря було надзвичайно свіже, немов хтось очистив мій мозок від безлічі непотрібних думок, через це ми вирішили не вертатися додому так швидко і пішли в невеличкий парк біля нашого будинку

Юля як завжди розповідала про свої пригоди, не зважаючи на те, що я вже знаю про них (ми ж переписувались близько години..), а я тим часом спостерігав за лебедем, який плавав в невеликому озері. Він виглядав велично, навіть незважаючи на дощ, який продовжував мочити його пір’я

Ви повернулися додому, в нас був чудовий настрій і це була всього лиш шоста година вечора, приблизно зараз мають прийти батьки