Глава 1: Чорний екран

На вулиці стояла середина зими, сніг падав на землю, немов пух, навіть в великих містах, де в усі сезони року було жарко зараз падав сніг. Декілька років тому назад, коли темпаратура на планеті піднялася до стабільних двадцяти градусів по Цельсію, коли айсберги на полюсах почали танути, коли майже перестало існувати морозиво (через його дороговизну), людям прийшлось почати зменшувати кількість заводів, аес, гес. Влада почала вводити величезні податки на власників авто, які використовують паливо, почалась епоха розквіту електоніки. Було створено безліч законів, які зменшували можливість погіршення стану землі.

Біп-Біп! Керо, час прокидатися!

Як і в усьому світі, рівно в 7:00 будильник спрацював і Керо проснувся

-є….

Проснувшись, Керо не встиг відкрити очі, як почув вібрацію телефона, але було дещо дивне в мелодії будильника, адже вона не була стандартною, це були якісь містичні мотиви. Ледве пересиливши свою лінь, Керо протягнув руку і вимкнув будильник. Навіть не дивлячись на телефон, він вийшов з кімнати і пройшов в ванну

-Керо, ты вже проснувся? Але ж зазвичай я тебе бужу..

Відкривши двері і майже збивши сестру, Керо відповів:

-сьогодні початок навчання, як я можу його проспати?

-так як і щороку! В минулому році я змогла розбудити тебе лише за пять хвилин до початку уроків!

Нічого не відповівши, напівсонний продовжив свій шлях, адже він хотів встигнути прочитати останні дві глави «покорителя світів» - його улюбленої книги. Швидко почистивши зуби і сходивши в душ, Керо спустився в вітальню, де вже зібрались всі члени сімї, а саме: батьки і сестра

-Керо, тобі посмажити омлет чи підігріти макарони?

Запитала Елла (мати Керо)

- омлет будь ласка

Моя мати виглядала на всі 10\10 навіть коли готувала їжу, я ніколи не міг зрозуміти де мій батько знайшов собі таку красуню: чорне волосся, низький ріст, завжди весела, поза очі ми називаємо її «смурфиком», адже вона ну дуууже схожа ростом і характером на цих маленьких істот

Сівши за стіл, Керо з ріднею почали снідати

-книжний червяк, не міг би ти відволіктись від книги і поспілкуватись з нами?

Моєму батьку подобалось те, що я читаю, але він не дозволяв читати за столом, адже це один з небагатьох моментів за день, коли ми можемо поспілкуватися

- я хочу нагадати тобі, що якщо в тебе будуть такі ж оцінки як і минулого року, то ми будемо змушені забрати в тебе телефон

Так, мій батько іноді дуже суворий, добре хоч він знає міру

-я памятаю

В минулому році я не хотів бути відмінником, адже тоді мій дорогоцінний час міг бути забраний ще більшою кількістю навчання, або ж і взагалі – підготуванням до олімпіад. Батьки знають, що я можу вчитися краще,тому зробили мені ось таке «попередження» з телефоном

Поївши смачний омлет, я склав книги в сумку і ледве з відкритими очима направився «на світ божий» - в школу, гризти граніт науки. По дорозі я прочитав одну главу і зробив важку для мене пробіжку довжиною в один кілометр. Я живу в невеличкому, але багатому містечку, тут проживає всього 10 000 людей. Зайшовши на территорію школи, я одягнув парадні туфлі і зайшов через запасний вихід в школу. Так, я не люблю людей, а особливо їх скупчення. Знайшовши свій «11-а» і зайшовши в нього, я зразу ж помітив свого єдиного і до того ж найкращого друга – Джека, який до цього ж був відмінником, саме через його приклад я й не захотів показувати свої знання вчителям

- привіт Керо! Ми ціле літо не бачились

- справді, так давно не бачились, як твої справи?

 - вгадай куди я їздив цього літа?

Джек виглядав як звичайний відмінник – слабке і маленьке тіло, великі окуляри і невпевненість в собі, яка сильно вплинула на його вміння спілкуватись

- ...вчитися?

Я знаю, що його сім’я не любить подорожувати, тому це єдиний варіант який я знайшов

- ТАК! Напевно в цьому році я почну вчитися як ти..

- хаха! в тебя не вийде досягнути моїх успіхів! Я король невдах в цій школі!

Джек и Керо були друзями з дитинстива, вони разом ходили в дит садок, потім молодшу школу, зараз разом навчаються в старшій школі і напевне через рік разом підуть в один університет, адже їм обом подобалась інженерія. Хоча Керо навчався гірше, але він зможе стати одним з найкращих по здачі ЗНО, адже він вже рік як готується до поступлення. Незамітно пролетіло декілька десятків хвилин і більшість учнів вже зайшли в клас, і от, в 9:00 продзвенів дзвінок і почалися уроки

Перший урок – Фізика. Вчителі цього предмету не затримуються надовго в нашому класі, вони дуже часто звільнялись по власному бажанні, я навіть не знаю чому. На цей раз вчитель був азіатом на вид, він гарно володів українською мовою і трішки гірше ніж Керо математикою. Фізик виявився занадто жорстоким! Під кінець уроку, коли залишалося лише 5 хвилин до дзвінка, він заставив нас вирішувати тести по тому, що ми вчили сьогодні. Блін, це ж перший день, перший урок! Як можна зразу ж давати дітям тести

Трішки подумавши, я написав приблизно 70% того, що знав, я не хочу залишитися без телефона.

Я сидів на останній парті, один, в мене не було великої потреби в спілкуванні, та й ніхто не хотів зі мною спілкуватися, адже всі вважали мене дурним..так, я подав себе в такому вигляді, щоб не розмовляти зайвий раз. Здавши тест, я вийшов з класу і пішов в хімічний клас

Так пройшов мій день і в пятій годині вечора я пішов додому. Трішки сумно, адже я очікував чогось незвичного, це ж перший день школи, хоч би бійка якась була. Зайшовши в дім і зробивши домашнє завдання на завтра, я швидко знову одягнувся і пішов в молодшу школу забирати свою сестру. По дорозі додому, ми як зазвичай купили цукерки в тайні від батьків. Вони думають, що я витрачаю свої кишенькові гроші в школі, але це не так. Я таємно зберігаю їх і потім купую кучу солодкого для себе і сестри, адже тільки в цьому випадку я можу купити щастя за гроші. Цього разу це були шоколадні цукерки з солодкою і рідкою начинкою. Нагодувавши маленьку Юлю (сестру) і прийшовши додому, я побув її репетитором і допоміг з домашнім завданням