Розділ 16

POV Ілайя

Я прокинулася від того, що почула на першому поверсі хтось хотів оголосив війну посуду і зрозуміла, що цей «хтось» програє.

Двері на балкон були відчиненні, а на дворі було похмуро. Я глянула на годинник пів на другу. Що? Я ніколи стільки не спала. Це мій рекорд. Мабуть, вчорашній алкоголь дав свої наслідки, тому що крім цього всього в мене ще жахливо боліла голова.

Але це «хтось» передбачив, тому що біля годинника, що лежав на тумбочці, що біля ліжка, була пляшка негазованої води і таблетки. А збоку записка, де рівним почерком було написано: «Випий це. Тобі допоможе».

Ми, царі, народ простий, тому я зразу взяла дві таблетки і залпом запила. Застеливши ліжко, пішла в душ. Мене нудило від цього запаху. Я хотіла усе це змити - абсолютно нічого не пам'ятала, і тому боялася, що щось ляпнула не те, що їм потрібно було знати. Повільно одягнувшись, і трішки підмалювавши синці під очима, я вийшла з кімнати. І побачила Сев - вона теж тільки проснулася.

- Якого дідька так рано шуміти? - вона трималася за голову.

- Взагалі то зараз майже друга година. - прошепотіла я.

- Немає різниці. - ми попрямували на звук шуму, який не стихав до цих пір. - То що там між вами?

- Ти про що? - не зрозуміла я, тому подивилася на неї.

- Я про тебе і Єгора. - я отетеріла.- Я вас бачила. Як він тебе вчора обіймав на ліжку.

- На ліжку? - я закричала, а потім прикрила рукою рота. - Що взагалі вчора було? Я нічого не пам'ятаю.

- Нічого страшного не сталося. Ми випили, співали.. - з усмішкою на лиці сказала вона.

- Співали? Оце сором!  Оце ганьба!

- Чого ти? Все нормально. Потім мене знудило прямо в джакузі. А ти вирішила випити останню пляшку мартіні, але Єгор в тебе її забрав, а ти почала його наздоганяти і заснула на ходу він тебе спіймав і заніс у кімнату. Далі, коли мені стало краще, я вирішила подивитися, що ти там робиш і зайшла в кімнату і там побачила, як він тебе обіймав.

Мої щоки вкрилися рум'янцем, такого сорому я не відчувала від тоді, як ми з Катіною побачили в басейні пані Фоучук та тренера. Але якщо тоді мені було соромно за неї, то цього разу вже за себе.

- Оце сором. Як мені зараз дивитися йому в очі?

- Нормально. Я навіть не знаю чи він про це пам'ятає.

Ці слова мене не сильно потішили, але якась тисячна частинка мене бажала, щоб він цього не пам'ятав.

Ми увійшли на кухню, а Макс з Єгором щось готували.

- Що ви так «тихо» тут робите? - спитала Сев.

- Ми хотіли зробити вам приємно і приготувати супу. - сказав Макс і поцілував Сев в лобик.

Я подивилася на Єгора, але він на мене не дивився, але нічого не пояснювало: можливо йому соромно, тому що не розумів чому він прокинувся у мене в ліжку або він все добре пам'ятав. І друга версія чомусь була більш ймовірною.

- Вам потрібно поїсти. - сказав Єгор і подав мені миску супу, а я навіть не знала чи він їстівний. Може він хоче мене отруїти?

- Не говоріть про їжу, бо я зразу згадую, про джакузі. - сказала Сев.

- Це всі бачили - сказав Макс, подавши мені ложку через весь стіл.

- Майже всі, - поправила я.

- Боже, чого так голосно говорите? - Сев взялася за голову.

Єгор подав Сев миску супу і засміявся.

- Я принесу тобі ліки. - він вийшов десь з їдальні і я почула як він побіг не верх по сходах.

- Коханий, а ви розмовляли з Єгором про вчора? - Макс щось прибирав на плитою.

- Ні! А щось сталося?

- Вам потрібно поговорити з Єгором! - прошепотіла мені Сев.

- Я боюся йому в очі глянути, а ти кажеш поговорити. Тим паче не факт, що він сам захоче поговорити.

- Не вигадуй дурниць! - вигукнула вона.

- Ось! - Єгор приніс такі ж таблетки, що були в мене, але це не мої. 

- Дякую, братику. - вона випила їх.

Ми приступили до сніданку, який виявився не такий жахливий, як ми з Сев думали спочатку.

- Які в нас плани на сьогодні? - запитав Макс, після того як усі поїли.

- Прогулянка на конях. - сказав Єгор. - Але є проблемка - коней лише двоє.

- Я, мабуть, не буду кататися. - всі кинули погляд на Сев.

- Чому? - ми хором запитали.

- Після того як мене збила машина я трішки боюся. - вона кинула погляд на Макса, він трішки розгубився, а потім зрозумів Сев.

- Я, мабуть, теж не піду. - почав він. - Нам потрібно багато про що з Сев поговорити. Про нас...

- Єгоре, ти покажеш стежки для катання? - запитала Сев.

Підстава.

Вона знала, що я люблю коней і навіть той факт, що зі мною буде Єгор не змінить мого бажання покататися на конях.

Я глянула на Єгора - він теж в «захваті», але йому нічого не залишалося, Сев вдало маніпулювала людьми, тому він просто кивнув. А я глянула на Сев - вона сіяла, як сонце на весні.

Після сніданку я одразу пішла у стайню - там була кобилка, вона була коричневою і низенькою, а біля неї був жеребець - високий. Він мені сподобався, тому я підійшла до нього і почала гладити, а потім накинула на нього сідла. І вийшла із стайні.

- Це мій кінь. - я почула голос ззаду, це був Єгор.

- Нічого. Тепер мій. - і показово я вилізла на нього.

- Була б моя воля - я б взагалі з тобою не їхав, але я не хотів розчаровувати Сев. Ти мені взагалі не подобаєшся.

- Взаємно. Але в мене тоді питання: що ти тоді робив сьогодні в моїй кімнаті?

Він накинув кобилі сідло, а потім виліз на неї.

- Ти сама мене попросила.

- Що?! - цього я не очікувала почути.

- Ти так напилася, що заснула і мені прийшлося забрати тебе. Я заніс в кімнату і ти попросила, щоб я ліг. Я не хотів, але ти вчепилася за мою руку і в мене не було вибору.

Я кілька хвилин мовчала, переварюючи, це все, а потім все ж зважилася сказати:

- Вибач, я була п'яна. - ледь видавила із себе.

- Всі бувають п'яні. - він засміявся, і мені стало ще більше соромно, тому я просто проігнорувала.