Розділ 14

POV Ілайя

Я лежала в холодному ліжку і мене в середині все кипіло. Зняти корсет і туфлі, які здавалися для мене малими, мінімум на два розміри, було як знову родитися на світ. Але ще кращим це змити з голови тонну лаку, яким Рита старалася зробити з мого волосся щось людське.

Холодний піт стікав з лоба, мені потрібно заспокоїтися, бо завтра я маю витримати допит Сев і реагувати нормально на Єгора. Як ми з Сев могли прорахувати все окрім цього? Як ми могли прорахувати Єгора? Навіщо я взагалі на це погодилася? Що було б якби вчасно не підійшла Єва? Та це було б ще гірше якби вона, саме вона, побачила мене.

Це все крутилося в моїй голові, немов смерч. Невдовзі я побачила світло за вікном, і почула якісь голоси на вулиці. Мабуть, повернулася Сев з Єгором. Ще кілька раз перекрутившись у ліжку, сон забрав мене з собою у світ єдинорогів і солодкої вати.

Сев кричала, наче божевільна, коли я її розповіла. Вона довго не могла повірити в те, що я її розказувала – для мене ж це все було, наче сон. А коли я їй розповіла про поцілунок – вона дивилася на мене, як на божевільну. Я не хотіла їй це розповідати, але слова самі полилися з мене. А тепер я шкодувала, бо не знала, як вона відреагує.

- Сукню потрібно викинути, – запропонувала вона, - щоб він не побачив..

Я була згодна - не хотілось мені, щоб він усе дізнався. І хотіла його чим довше не бачити, щоб на нього нормально реагувати. Але мене здивувала реакція Сев. Я не знала, що я очікувала, але точно не цього.

-Що ти на мене так дивишся, ніби побачила Жанну Д'арк? – вона засміялася.

-Просто мене дивує твоя реакція на Єгора і те...

- Не зважай. Єгор міняє дівчат, як рукавички. І для нього поцілунок геть нічого не значить. Та навіть якщо і щось значив, то тримайся від нього подалі, бо не хотілося мати ще одну фанатку під парканом.

-Фанатку? – постаралася я з сміхом промовити, хоча відчувала, що щоки червоніють, а в серці, щось закололо.

- Так. Всіх своїх «дівчат» - вона зробила в повітрі лапки. - Єгор сам кидає, а потім вони ходять сюди і благають його, потім мене, щоб я з ним поговорити. Бо бачиш, він сенс їхнього життя і вони не можуть жити без нього, якщо він не повернеться, то накладуть на себе руки.

Я засміялася.

- Нічого нового. Крутий хлопець за яким бігають всі дівчата. А він все не може знайти «свою єдину», - додала я, повторивши в повітрі жест Сев.

- Хоча...

-Що? – перепитала я.

- Ви були б гарною парою.. – вона промовила це з якимось сумом в голосі.

- Ха-ха. Якби я не була сиротою і служанкою, а було багачкою. – коли я сказала це, то зрозуміла, що на мене дуже дивно дивиться Сев, тому щоб зняти напругу засміялася, а Сев підхопила.

Але життя любило над мною познущатися. Тому тільки-но Сев пішла в душ, у кімнату зайшов Єгор.

- Привіт! Сев є? – запитав він, вигляд в нього був не бадьорий.

Мабуть, всю ніч шукав незнайомку, з сарказмом подумала я, але ледь не промовилася. Мені потрібно було щось відповісти, а в мене мову відібрало.

- Так! В душі. – ледь промовила я, протираючи пил там де його не було, тому що я там тільки, що протирала. – А що?

- Хотів запитати про вчорашній бал!

- А-а-а. – Сказала максимально наївним голосом.- Сев розповідала.

- Може ти знаєш? Ти ж допомагала Сев! Хто та незнайомка?

Для мене це було так не очікувано, що я випадково перевернула флакон з дорогими парфумами на землю, але я швидко підняла і поставила на місце.

- Ні! Вибач, не знаю! – я зашарілася і вся почервоніла.

- Не знаєш? Гаразд пізніше зайду! І, до речі, повернувся він у дверях, - ти подарунок купила?

- Навіщо? – не розуміла я.

- У Сев після завтра день народження.

- Що? – в мене був шок.

- Ага-ага. Сам не вірю, що цій малій вже сімнадцять. – сказав Єгор в дверях і закрив їх за собою.

Я була здивована не тому, що її сімнадцять, хоча це теж було шоком, а те що в неї день народження в один день зі мною. З мого шокового стану вивела сама ж Сев, яка вийшла з душу.

- Чому ти мені нічого не казала? – напала я на неї ще не встигла вона моргнути.

- Ти про що? – не розуміла вона.

- Про те що ти мені не розказала, що в тебе після завтра день народження. – її яскрава усмішка зійшла з лиця.

- Бо я не люблю своє день народження! – холодно промовила вона.

- Як? Ти не робиш на своє день народження вечірки? - вона скривилася, навіть я з Катіною робила в академії на день народження вечірку. - Я думала в тебе вечірки, як атомна бомба на все місто. Що сталося?

Вона сіла на ліжко і на її очі наверталися сльози.

- Просто ти не все знаєш! – сказала і заінтригувала.

- Розказуй. – я присіла біля неї.

- Ми з Єгором не брат і сестра. – в мене очі округлились, але я не стала перебивати, - мама Єгора померла, коли йому було всього три і тоді ж народилася я, мій справжній тато був йолопом, який був закоханий в роботу, і нічого не хотів чути, поки він будував кар'єру. Тому віддав мене у дитбудинок. Моя мама не витримала і пішла від нього, а згодом зустрілася з Клавдієм. В кожного було трішки грошей так вони відкрили свій бізнес. – по її щокам стікали сльози, я пригорнула її до себе, і картала себе за свій язик. – Але це ще не найгірше.

- А що може бути гірше? – не розуміла я.

- В мене була сестра.

- Що?! – я крикнула так, що сама ж здивувалася.

- Він нас обох віддав у дитбудинок, але у різні. Мама мене відразу забрала. Але сестру постійно перевозили. І мама не змогла найти. Ми її досі шукаємо.

- Не бійся, ви найдете її. – я сказала це щиро, бо справді вірила в це.

- Як би це було так просто зробити. – я не хотіла її розчаровувати, розмовою про своїх батьків, про те, що вони в іншому вимірі, і я навіть не знаю в якому.

- Все не розкисай. – я обійняла її ще раз, як рідну.

- Нічого за те на твоє день народження, я придумаю якусь причину і ми погуляємо за нас двох. – вона витерла свої сльози і засміялася.