Розділ 13

POV Єгор

Я ходив по величезній залі, яка була увішана з стелі до підлоги величезними дзеркалами, а в центрі висіла величезна люстра. Де вони знайшли це приміщення, і я вже не уявляю скільки заплатили за нього? Біля мене проходив офіціант і я взяв бокал шампанського, я хотів взяти ще один – Єві, але вона вже достатньо випила на сьогодні, і постійно натякала на верх – хотіла продовження. Але я не хотів, бо в мене зник інтерес до неї – вона мене постійно соромить. Пора уже з цим швидше розібратися, але зараз вона була не в тому стані, тому уже пів вечора я її уникаю.

-Крута вечірка!  - прокоментував Деніел,  один друг.

- Це все Сев!  Як завжди вона все робить ідеально! Ти що сам?  Алії не буде? - запитав я про його сестру.

- Вона на завданні,  а ще просто не любить цього всього, - він вказівним пальцем покрутив,  вказуючи на залу.

- Ось ти де, ик, коханий! – збиваючи, людей вона до мене ішла. - А я тебе, ик, всюди шукаю, ик, і там , і там, і там, ик, а ти тут.

Вона ще щось лептала, але я вже не розібрав ні слова, через три секунди вона вирубалася. Деніел скривився від сміху, а я, взявши її на руки, поніс в одну із спалень, яка була заготовлена наперед. Її і так коротка сукня, підскочила ще вище, я вже не говорю про зону декольте. Це ж бал.  Хто вдягає короткі сукні?

Деякі присутні дивилася з жахом на те, як я ніс дівчину. От комусь завтра не буде солодко. Коли плітки поширяться по всьому місті. Хоча мені не звикати – з Євою в мене постійно якісь проблеми, я вже мовчу про плітки, які вона сама часто розпускає.

Поклавши на ліжко, а сам вийшов із кімнати, в надії, що вона там ще довго буде спати. Можливо, я проведу цей вечір без цього жахливого писку над вухом і рудого волосся, яке залишається на всьому до чого Єва доторкнеться. Я і направився до Сев і Макса, які стояли на невеличкій сходинці, на якій сиділи музиканти у чорних піджаках.

Але увагу всіх привернув звук величезних дубових дверей, що відкривалися у залу – увійшла якась незнайомка. Звук піаніно затих, так само як і всі балачки. Усі дивилися на неї – вона була розкішною. Її сукня прекрасно обтягувала фігуру, вона не була високого зросту – (швидше за все була на підборах), кілька пасем чорного, мов вороняче крило, волосся торкалося плечей і ключиці, яка то підіймалася то опускалася. Майже все лице було закрито маскою, і було лише видно губи – тоненькі, немов ниточка.

Вона оглянула всіх своїм холодним поглядом і граціозно почала йти до Сев та Макса, а їй усі давали дорогу, вони були також дуже здивовані, як і я, і так само вивчали кожну її клітинку. А незнайомка не звертала на нас увагу. Вона прийшла натовп і підійшла до Сев, яка змахнула рукою до музикантів і ті почали догравати мелодію. І натовп хоч і не хотячи, але почав танцювати, але я продовжував дивитися на незнайомку, яка вже про щось щебетала із Сев і Максом. Мені стало цікаво чи вони знайомі, якщо так чому досі я про неї не знаю? І хто вона, чорт візьми?

-Чи можна запросити вас на танець? – звернувся я до неї і трішки повагавшись вона кивнула.

Я взяв її ліву руку і повів у центр – нам усі давали дорогу, я відпустив руку і коли заграла мелодія. Вона вклонилася, а за нею я. Правою рукою я взяв її за стан і притягнув до себе, вона цього не очікувала, тому кутики її губ підскочили, але вона себе швидко опанувала. У ліву руку я взяв її руку, а вона у відповідь поклала іншу руку мені на плече і ми закружляли.

Вона була настільки близько, що я чув її биття серця, не чув, а відчував. Відчував у собі – у руці, яку тримав, на талії, у ній всій, я ніби забув як дихати. Лавандовий запах її парфумів дурманив голову. Я такого ще ніколи не відчував. Я глянув у її очі – краще б я цього не робив, я ледь не збожеволів! Її очі карі вони мені нагадали очі Сев. Вона теж мені дивилася і я побачив, як її зіниці розширили – вона теж саме відчувала до мене.

Але вона хоча б знає хто я! Я ж не мав на це честі. Я планував дізнатися, хоча б якусь інформацію про неї, але я надто зациклений на ній.

Ми кружляли по всій залі, і мало хто вже танцював – усі вже дивилися на нас - як ми танцювали. А танцювали ми, ніби були одним цілим усю вічність. А тоді мелодія закінчилися. Я відчув як вона видихнула. Музиканти хотіли почати знову мелодію, але незнайомка зрозуміла це і хотіла піти, але встиг її схопити за руку.

- Чи не хотіла б ти прогулятися? – запитав я, вона цього не очікувала і нервово почала шукати когось у залі. - Ну ж бо. Погоджуйся. – вона кивнула, а видихнув, за мною маленька перемога.

Ми пішли гуляти маленьким садком, що був за будинком. Включивши свою харизму, почав застосовувати звичні для мене методи по звабленню дівчат. Я до неї розмовляв, а вона мовчала і тільки кивала, а коли я говорив щось смішне – посміхалася. Мене це почало дратувати і я не витримав.

- Ти що німа? – Чому я спочатку говорю, а потім думаю? А вона не прийняла, це за образу і похитала головою , що означало – ні.

- Чому ти тоді мовчиш?

А вона мовчала. Я б уже давним давно пішов звідти, але мене щось зупиняло – і я не розумів, що саме. Тому я просто мовчав. Глибоко в душі я розумів, що мені потрібно тікати від неї і чим далі, тим краще. Але мене щось спиняло, і це «щось» не підкорялося розуму.

- Давай пограємо гру, – почав я і подивився на неї, вона поглянула на мене – Я задаю питання, а ти киваєш або так, або ні. – вона кивнула. - Тільки ти будеш говорити тільки правду.

Вона знову кивнула. Мені це подобається.

- Гаразд. Я тебе знаю?- вона кивнула «так».

- Ти з мого кола? – вона кивнула «ні»

- Ти з Сев подруги? – вона кивнула «ні»

- У тебе є якісь хобі? – «так» вона вилізла на невеличкий камінчик, що був бордюром і почала ходити по ним.

- Спів? Танці? Кулінарія? – ні, ні, і ще раз ні.

- Спорт? – «Так»

- Це якийсь конкретний спорт? - «так»

- Плавання, карате, фехтування, теніс, волейбол? – ні.