Розділ 7

POV Ілайя

Як виявилося я покидаюся найраніше, після мене Стефан і Соломія, і останніми Рита і Лас. Рита йде на роботу, коли всі йдуть з дому. В ту ж пору Лас ішов в школу. Так що мені дуже "пощастило".

Зате тут є і плюс. Душ не зайнятий, тому я прийняла ранкові процедури не дуже швидко. Потім пішла на кухню і зробила собі сніданок і каву, бо вчора ми дуже засиділися, а я ще й рано прокинулася. Одягнувшись в білу сорочку і штани (спідниці я не любила),  я пішла будити Северин, після чого я мала прибирати у її кімнаті.

Але виявилося, що це не так то й просто як здавалося спочатку. Северин, мабуть, зробила собі вночі кіномарафон. Бо вся кімната була закидана попкорном, пляшками з-під спиртного і подушками. А на ліжко творилося, щось не дуже ясне. Коли я підійшла ближче до ліжка, то зрозуміла, що Северин була не сама - на ліжку спав якийсь чоловік, якого я не знала.

- Ей! Пані! Чоловіче! – я почала їх будити, а вони ніби мертві.

Я ще кілька хвилин так постояла, а потім пішла іншим методом. Я у ванній кімнаті намочила руки холодною водою, але не витерла. І приклала до лиця – це швидко подіяло.

- Що ти робиш? – почала вона кричати на мене, а потім подивилася на чоловіка, що лежав біля неї, а потім знов на мене, на нього, на мене, на нього, на мене. – Давай йому ще так.

Я повторила процедуру і він прокинувся. І я сказала:

- Якщо ви не хочете, щоб вас хтось помітив пропоную, чим швидше одягатися. Тому що скоро прийде Стефан і Соломія, і прокинуться ваші батьки.

- Точно. – вони почали одягатися, - я тебе проведу.

- Давайте я проведу – почала я, – коридором для персоналу, а ви – звернулася я до Северин,- одягайтеся, бо ви запізнюєтеся.

Я провела цього чоловіка і повернулася, якраз коли Северин прийняла всі ранкові процедури і одягнулася.

- Дякую, – сказала вона, коли я повернулася.

- За що? Це моя робота.- сумно сказала, коли поправляла подушки на ліжку.

Поки Северин бігала, я встигла застелити величезне ліжко, поскладати на нього подушки, позбирати всі пляшки від спиртного, поскладати книги, канцелярію, протерти пил і поскладати на величезному туалетному столику. Пилососити я вирішила пізніше – коли нікого не буде дома - можливо хтось спить.

- Як тут чисто! – промовила з відкритим ротом Северин. – Як ти так швидко?

- Я просто люблю чистоту. А вам раджу швидше, бо ви запізнюєтесь.

- Тільки давай без «вам». Просто на «ти».

Северин пройшла в гардероб і довго думала, що одягнути. Я її порадила чорні джинси та бежевий світер.

- Це жахлива думка, бо вони з різної колекції. В тебе поганий смак.

Я нічого не сказала. Я водночас і погоджувалася, і ні. В академії в мене не було багато одягу – шкільна форма і кілька речей, щоб ходити на дозвіллі.

- А що мені зробити з волосcям до цього look'у?

- Воно в тебе класно в'ється. Тому просто розпусти. – я сказала їй правду, це не моє волосся, що закручується в гусінь.

- І до речі завтра вечірка, тому сьогодні після школи поїдеш зі мною в магазин і подзвониш моєму стилісту, щоб приїхала до мене на шосту вечора. – я кивнула.

В кімнату увійшов Єгор.

- Сев, ти ще довго? Всі тебе.. о ти дуже гарна... – він оцінив її вигляд, - тебе всі чекають. Чому так довго?

- Е-е... – вона не знала, що сказати, тому я взяла провину на себе.

- Я запізнилась.

Він кинув на мене незадовільний погляд і вийшов. А за ним пішла і Сев.

Коли в дома вже нікого не було я вимила підлогу, погодувала і вигуляла Ладу, подзвонила стилісту, і коли була вже вільна переглянула журнали, де подивилася в чому одягнені і цьому світі. А потім спустилася на низ і пішла кухню, де допомогла Соломії з обідом ( коли всі приходять з роботи і навчання – обідають, а потім знову ідуть по своїх справах, сьогодні мала приїхати тільки Северин.

Коли вона приїхала Соломія подала до столу обід і Сев їла. Я гладила Ладу, яка прибігла. Ми розмовляли про вечірку, яка має відбутися.

- Ти їй сподобалася! Вона взагалі дуже не любить чужі руки.

- Я можу відчувати себе особливою? - запитала я.

-Дуже особливою.  - дівчина посміхнулася мені.

Тут в двері постукали. Я подивилася на Сев, яка звела плечима – вона нікого не чекає, тому я пішла відчиняти. В дверях стояв молодий хлопець, його русяве волосся розвівалося вітром.

- А Северин є вдома? – тільки він запитав, я почула як Сев голосно стукнула виделкою по тарілці, вона його чула.

- А ви хто? – я обережно спитала його.

- А ти, мабуть, новенька і не знаєш я хлопець Сев  Колін і ми вирішили разом після школи прогулятися. – він рукою поправив волосся, і закліпав очима, це все було так гіпнотизуючи, що я ледь не заснула. Ох,  як він зараз нагадував Райяна.

- А-а-а,- я зрозуміла його хитрість я, - вона не може вийти, бо втомилася і заснула.

- Точно? – я кивнула.

- То скажеш, коли вона прокинеться, що я заходив?

- Звичайно – я зробила розумне обличчя.

- І передай їй це, – він із-за спини витяг величезний букет

Це був величезний букет ніжних світло-рожевих троянд, в яких посередині була записка.

Я принесла цей букет Сев, а вона навіть не глянула на нього.

- Дякую, що відмазала, ти мені все більше і більше подобаєшся, а букет викинь.

Я прочитала в голос те, що він написав

- «Перша людина про яку ти думаєш зранку і остання людина про яку ти думаєш вночі – це причина або твого щастя, або болі. Сев – ти причина мого щастя і моєї болі. Тому прошу дай мені ще однин шанс»

Сев засміялася. Мені також стало не пособі – вона мені розповіла, що сталося поки ми їхали в ТЦ.

Як виявилося вони зустрічалися уже тривалий час, і якось коли Колін «захворів» вона вирішила його провідати і застукала його з іншою дівчиною, яка виявилася її найкращою подругою. Така відкритість тій не сподобалась тому вони розлучилися, а Колін почав знову до неї приставати, і тому вона його вже два місяці посилає в одне місце, але йому не доходить.