Пролог

-Він хоче тебе побачити.

Чоловік стояв перед вікном у повністю темній кімнаті. Він був середнього росту і міцної статури, його волосся зливалося з темрявою в кімнаті і на вулиці. А на шиї в нього був шрам у вигляді трьох ліній. Ніби від кігтів якоїсь тварини.

Жінка, яка сповістила, стояла в дверях, ледь відкривши їх, ніби боялася, що в неї щось полетить, і однією рукою трималася за двері, щоб у випадку небезпеки закрити їх.

-Навіщо? - байдужим голосом запитав чоловік, але він був настільки страшним, що аж пішла луна.

- В нього якісь новини. Він помирає. - благала жінка.

Вона була середнього росту, каштанове волосся спадало на плечі ледь закрутившись у локони. Одягнута жінка у довгу сукню, що була більше схожа на мантію.

- Мені байдуже. Всі ми колись помремо. - не звертав уваги чоловік, вдивляючись далі у вікно.

- Він хоче тобі щось сказати про...

- Про що цього разу? - уже злим голосом відповів він, що будинок ніби затрусився.

Будинок в готичному стилі стояв самотньо на околиці міста, і не дивно, що він привабив гостей. Багато хлопчаків залазило сюди, щоб сховатися від батьків і покурити, дівчат, що захотіли крутих фото, наркоманів чи інших шукачів пригод, адже давно відомо, що ніхто тут не живе уже більше п'ятнадцяти років. Останні господарі, що купили цей будинок загадково померли у аварії, їхні попередники навіть не встигли переїхати в нього.

А всі сусіди говорять, що в ньому живуть привиди. Усе це розпочалося з того моменту, як тут заселилася на перший погляд звичайна сім'я, але лише на перший погляд. Працювали вони дуже важко і часто їздили у відрядження. А коли поверталися продовжували роботу у гаражі. Постійні вибухи насторожували сусідів, тому що ніхто не знав чим вони займаються: дехто казав, що чоловік з жінкою інженери, а інші говорили, що вони хіміки.

Випадково сусіди дізналися, що жінка вагітна і з того моменту в будинку почалися сварки і бійки. А одного разу була настільки сильна суперечка, що господиня пішла з дому, а на наступний день в будинку відбувся величезний вибух, що сусіди викликали поліцію, але нікого не було. Більше їх ніхто не бачив.

- Про... про дівчат.

Чоловік розвернувся і подивився на жінку в дверях. В нього на обличч змішалися усі емоції, що тільки могли: розчарування, біль, страх... радість. Це тривало кілька секунд. Але коли він оволодів собою, то розвернувся до вікна і сказав байдужим голосом.

- Що він може нового мені сказати?

- Просто прийди послухай. - благала вона, ніби це їй потрібно, а не йому.

- Йди геть звідси.

Жінка вийшла одразу. Як вона взагалі його терпить стільки років? Він останній покидьок, а вона йому досі залишається вірною. Скільки разів він її ображав і скільки разів це доходило до бійки, проте вона навіть не думала піти від нього чи зрадити.

- Що я роблю не так? Де я помилився? - пробурмотів собі під носа.

Він стояв так ще кілька хвилин, але все ж вирішив піти послухати психопата. Йшовши темним коридором, кожен його крок казав, що це просто божевільна ідея, коли він зайшов у кімнату старець лежав у ліжку і важко дихав, але коли почув кроки в кімнаті, відкрив очі.

-Ти прийшов? - хриплим голосом промовив сіромаха.

- В тебе є тридцять секунд, щоб я не розвернувся і не пішов геть. - командирським голосом наказав чоловік.

- Я помилився минулого разу.

- Минулого? - чоловіка це розізлило. - Це вже не вперше, що ти мене підставляєш, мені варто знайти кращого мудреця.

- Але ти мене все ж слухаєш. - ще раз прохрипів старець.

-В тебе ще є двадцять секунд. - стояв на своєму.

- Одна з дівчат приведе тебе до мети..- хворий почав кашляти.

- Минулого разу ти казав, що вона мене знищить. - чоловік був геть злий.

- Одна приведе до мети, а інша знищить тебе. - дуже тихо прохрипів лежачий.

- І як мені дізнатися хто є хто? - та старець не міг говорити він кашляв. - Хто?

Чоловік почав трусити хворого, щоб отримати бодай словечко, але нічого не виходило.

- Хто? - кашель. - Хто?

Через кілька хвилин старець перестав кашляти і не зміг уже нічого говорити.

- Та що б тебе!

Чоловік почав громити все, що було в кімнаті: стільці, вази, усе що було на столі, уже лежало на землі. І це все супроводжувалося страшним криком і грохотом.

У кімнату вбігла жінка.

- Новини. - перелякано промовила вона.

- Що?- промовив він стискаючи кулаки.

-  Дівчина зникла..

- Що? - роздратовано перепитав він.

- Вона відправилась на практику і не повернулась.

- На неї напали пірати?

Жінка не відповіла, бо і сама толком нічого не знала. 

- Її відправили в п'ятий вимір і вона не повернулась, пірати - єдине логічне пояснення.

Чоловік кинув на жінку погляд, що здавалося, що він зараз поглядом її спопелить.

- Якого...?! - продовжив він громити усе в кімнаті. - Негайно зв'яжися з академією і дізнайся як вони до цього дійшли, що вона туди потрапила і зв'яжися з Ларсеном хай негайно прибуде сюди. Мені дуже цікаво як він це допустив.

-Це все? - тихо запитала вона.

-Ти хоча б це виконай, нікчемо! - жінка побігла виконувати накази. - Як я це зміг допустити? Де я помилився? Як мені дізнатися хто з них хто? Треба було їх обох вбити ще сімнадцять років тому.