Розділ 16

   Майор все ще перебував у лікарні, хоча стан його здоров’я ставав кращим, він скоро готувався до виписки. На дворі світило сонце це був той час коли хотілось бути на дворі в день та в ночі… Майор вийшов ну вулицю та пішов в бік саду, там буяли останні дні весни, і наступало прекрасне літо…
   Він спокійно йшов по садку, як раптом його погляд зустрів ту яку він знав найкраще ту за якою переживала його душа та яка хвилювалась за нього не більше ніж він за неї…
  - Кинджал! – Тихо прошепотів Майор. Вона сиділа на лавці читаючи книгу, Майор непомітно присів до неї, хоча скоріше непомітно це було для нього Кинджал знала що до неї підходив Об’єкт її уваги та любові, але не подавала знаку…
  - Цікава книга. – Промовив Майор,
  - Доволі не погана, звідки знаєш її?
  - Доводилось читати раніше. – Сказав Майор…
   Кинджал тихо посміхнулась і поцілувала Майора, вони двоє зашарілись, і довго закохано дивились одне на одного.
  - То що коли шашлики? – Запитав Майор у Кинджал,
  - Коли вилікуєшся, так відразу їдемо, - посміхнулась Кинджал.
  - Добре, Лейтенанте Кинджал, штурмовик вашого серця Майор обіцяє видужати як найшвидше! – вони обоє щиро посміхнулись…
  - Ви тільки подивіться що він робить?! – Вигукнув Корал, - Він заграє до нашого Лейтенанта!
  - Тю Корале ти що тут робиш?
  - Прийшов навідати побратима, а в палаті і сліду його нема!
   Вони обнялися як два  рідні брати, Корал промовив до Кинджал:
  - Я заберу цього хлопця від вас.
  - Так звісно, будь ласка,
  - Добре то ми підемо…
  - зачекайте я теж піду вже до себе…
   Корал та Майор провели Кинджал, і та пішла до свого кабінету.
 Хлопці залишились на території поліклініки, і почали розмову про операцію, Корал розповідав про те як Майора підстрелили, і хто то був…
   - Отже, ця хитрий пацюк спеціально лежав на третьому поверсі зі снайперською гвинтівкою, його ціль був саме ти!
  - Сучий син! Промовив Майор,
  - та, проте я сам винен потрібно було простежити за офісом, щоб знати як тудою проходити про що я просто забув…
  - та тепер нема чого хвилюватись, він на концерті кобзона, ми перемогли та повернули контроль над станцією!
  - і це є одним із наших найбільших плюсів! – сказав Майор – ми перемогли.
  - так і це не може не тішити.
  - тепер на ваших плечах поляна, – посміхнувся Майор, він теж хотів брати участь, але його ще не випускали з лікарні, тому він радісно поплескав Корала по плечу.
  - Добре, певно піду я вже, час пізній.
  - Так пізно вже, я проведу тебе.
  - Я буду радий,
 - тоді йдемо.
  Вони вийшли там вони попрощались і Майор пішов до саду знову, він сидів у садку, і дивився на зорі, на дворі було так тепло, він ліг на траву продовжував дивитись в небо! Майор мріяв як і всі ми, про мир, про кохану дівчину, він мріяв про сад…
    Вітерець легко шелестів травою та листям дерев, Майор не зогледівся як задрімав.
   Місяць виходив на свій горизонт, він ніби говорив «не бійся я є володар нічного неба, ні одна загроза тут не пролетить!» зорі яскраво сяяли, а довкола гуляв майже літній вітерець. Все нагадувало що літо близько, Майор мирно спав на траві…

   Ранок прийшов швиденько, Майор прокинувся від того що був майже весь мокрий, «от же ж ти скажи, це ж треба так заснути…»
   Поки  Майор просинався в лікарні почався шум, ніхто не міг второпати куди зник пацієнт. І поки всі бігали шукали Майора той вже особисто з’явився до головного входу госпіталю.
   - А ось і пропажа! – мовила одна з медсестер,
   - Доброго ранку, чемно привітався Майор,
   - Та який же він добрий? Коли вся лікарня дибом стоїть, бо пацієнт вирішив піти в самоволку.
   - Вибачте я трішки не дійшов до палати, - посміхнувся Майор,
   - Щоб це було останній раз!
   - Добре, я більше не буду,
   - Дивіться, бо пропишу вам снодійне на ніч і особисто буду контролювати чи ви пили його! – Сказала медсестра посміхаючись,
   - Надіюсь то не уколи? – посміхнувся Майор,
  - А що? Ви боїтеся уколів? – здивувалась медсестра…
  - Та ні… - задумано мовив Майор,
  - Так негайно в палату переодягатись!
  - Слухаюсь! – і Майор побіг переодягнутись… На дворі світило сонце весело співали пташки, за вікном ходили люди, новини про звільнення атомної станції лунали звідусіль. Кожен говорив про це, а саме місто знову гордо посміхалось світу, з українським прапором в середині! На решті станція підлягала повному українському контролю! Майор дивився у вікно і чекав коли ж нарешті він вийде з палати.