Розділ 9

    День підходив до свого завершення і ще один день перед змінами, великими змінами завтра о другій ночі, буде вирішуватись доля станції, в чиїх руках вона зостанеться чи в руках ворога, чи в руках Українських бійців. А сьогодні ще є спокійний день. День підготовки…

  Команда знала це і вони готувались вони відновлювали свої результати. Кинджал була зайнятиа справами в кабінеті, картою та технікою для бійців, потрібно було розділити по десять бійців на кожну сторону, половина піде катерами, половина бронетранспортерами, штурм буде з двох сторін. Раптом зателефонував штаб.

- Вітаю це генерал.

- бажаю здоров’я генерале!

- розвідка доповідає там на станцію якийсь чин приїхав, видає прочухана ворогам майте на увазі, можливо штурм перенести?

- Ні ніякому разі! І так занадто довго наша ЗАЕС в полоні ворога! – Кинджал була рішуча,

- Лейтенанте майте на увазі якщо з бійцями щось трапиться ви ж відповідаєте!

- Так точно! Я пам’ятаю про це.

- Добре Кинджал! Я довіряю вам!

- Дякую До побачення!

  Кинджал положила слухавку, це повідомлення її ніяк не втішило,

одне діло ворог п’яний, зовсім інше тверезий. Звісно Кинджал вірила що вони ще нап’ються. Та, Проте чутка ходила що той чин приїхав туди на три дні, отже це ускладнювало задачу…

  Вернемось на територію ЗАЕС, де якийсь чин що приїхав давав своїм «солдатам» курить.

- Что ето такое я вас спрашиваю как взлетела целая посадка мин?

Как ето произошло?

- Ну товарищ, ми не знаем…

- а что ви знаете? Как пить? И всьо? Да скем я разговариваю? Алкаши! Наркомани! – цей потік матюків не закінчувався,

- я вас научу! Ви у меня пить месяц не будете! Я вам покажу! – кричав він на всю станцію.

- вперьот патрулировать! Алкаши и наркамани по обявлению! Так пазорить великую страну! Марш бистра убирать! Все чтоб через час здесь бил парядак!

  Вони кинулись прибирати територію наспіх згребли все в одну купу і підпалили прямо посеред двору станції, тут читач зрозуміє що їм було плювати на безпеку, адже це те що їх хвилювало найменше. Так абсолютно не організовані наглі, безсовісні, нічого їх не хвилювало.

  Це абсолютне некероване зло що вбиває цивільних, а коли бачить справжніх воїнів тікає як стадо овець побачивши вовка. Чин пішов до камерного відділку і почав переглядати камери. Здається все було добре, аж раптом він помітив що де яких відео бракує, злісно виматюкавшись, він покликав старшого і з матюками кинувся на нього:

- Что ето такое? Что за прабел? Почему нет записей?!

- Я не знаю…

- Да что ти знаеш вобще? Что ти здесь делаешь? Пашол киш мразь!

- Слушаюсь…

- Заткнись дебил! И иди наблюдай! Если проспиш что либо я тебя убью!

  З криками він пішов до себе в кімнату, де сів обзвонювати начальство. Слухавку взяли

- Алло дакладивай,

- Таварищ генерал, ета Серегин, дакладиваю у нас все пад кантролем… На дворі почулись постріли. Це знову був мордобій,

- А диавол… виматюкався про себе Серегин – что еще здесь праисходит? Він вилетів на вулицю зі своїми охоронцями, і почав намагатись зупинити хаос раптом у нього полетіли каменюки та найгірші у світі прокльони, все на що вмілий ворог

- Ах ти свинья паршивая пашол вон…

- Кнур аткуда ти нарисовался…

«иди прочь…» орали вони, бідолаха вхопив що попало під руку щоб прикритись і побіг у свій сховок. Там він засів і довго звідти не висовувався. Тим часом на дворі догорало сміття, дим стояв на весь район, добре знайомі читачеві Владімич та Міхалич сиділи й думали де дістати пляшку раптом їхні очі натрапили на шпарину в заборі, вони швидко зрозуміли, це знак.

  Вони кинулись в щілину і побігли по стежині. До першої наливайки. На пляжі вони зустріли перший генделик, забігли туди та на питання «Дарагуша налей по сто…» вони почули:

- Слава Україні! Вороги довго не думали вони хотіли бухати, тому швидко відповіли.

- Дарагуша налей пажалуста, трудний день сєгодня…

- Тяжкий день коли ви на світ з'явились! – Мовила  продавчиня, наливаючи їм по чарці. Їй так хотілось чогось туди підсипати. Вона ледве стримувались від цього. Раптом в кишені один з ворогів знайшов сто доларів, звідки вони в нього той вже певно і не пам’ятає.

- можна на єті деньгі два ящіка водкі?

- Та хоч три! – Відповіла продавчиня, -  і забирайтесь вже!

- Ой спасіба, солнишка!

- Іди вже нечисть! Алкаши взяли три яшика горілки і пішли на пляж вони знайшли тихе місце в очереті. На швидкоруч з мусору і всякого мотлоху зробили сховок і засіли там, все що їх мотивувало це пляшка, вони дивились на цих три ящики, і це були найщасливіші хвилини їх  життя. Так це для них рай на Землі.

- Владімич аткривай,

- сечас - сказав він, діставши пляшку їхні очі збільшилися та засвітились як у котів у темряві, ради чого ще жити як не ради цього думали вони.

- Погоди, надо «урочистий» момент как хахли гаварят. – Міхалич раптом заплескав в лапи, щось на свистів і пляшка з тріскотом відкрилась. Вони з радості почали пити прямо з горла ту пляшку, це було реальне свято для них.