Розділ 6

  Тиждень минав швиденько, Майор стояв і думав над цим він знав основну частину свого плану він уже виконав, залишилось  розвідати місцевість за територією станції. Майору потрібно знати яка там небезпека що там є, чи можна обійти з інших боків станцію…

  Його думки перервав Міхалич, який влетів до кабінету:

- А хахол, - сказав той – ти не відал нашей форми?

 Майор посміхнувся і сказав:

- а что ета? – І тикнув пальцем на стілець,

- о моя куртка! – сказав Міхалич, взявши її повернувся до Майора і сказав:

- А штани спрячь пусть Владімич поищет, отета смешно будет! Ха ха… - сказав Міхалич і побіг.

  « От лукаве…» подумав Майор, однак штани все-таки переклав на інше місце через хвилину прибігає Владімич, захеканий, знервований, і в трусах.

- О здарова невидел маих штанов? – Майора здивувало те що цей хоча б поздоровався, тому він сказав,

- Отам на стуле, весят.

  Владимич взяв штани подивився і сказав:

- они чистие! Ничего себе, Хахол ето наверно твоих рук дело. – подивився на нього Владімич.

 Майор подумав «Ох мало не спалився, добре що хоч той не пригледівся! Пронесло…» Він далі пив каву і дивився у вікно, не дочекавшись відповіді Владімич кинув:

- ладна я пашол, пока!

«Іди вже!» знову подумав Майор і з полегшенням видихнув, нарешті  він  міг спокійно подумати над даними що мав він.

  Задзвонив телефон, Майор взяв трубку,

- Алло, доброго дня, за годину заїду за вами – мовив Антон,

- добре, я очікую – відповів Майор.

  На решті він покине це лігво, і зайде сюди з зброєю ця станція буде вільна і знову буде висіти український прапор він не пожаліє нікого він знищить кожного ворога що буде на його шляху! Він воїн в першу чергу! Він раптом згадав за свою найкращу подругу що стояла в казармі він так любив її вона була дорожча йому за життя, Майор знав у першу чергу він обійме свою гвинтівочку…

  Ці думки перервав Антон що зайшов до кабінету.

- їдьмо! – Сказав він,

- Так. – відповів Майор. І вони вийшли з операторської, сіли в машину і поїхали до будинку.

 - Цікаво чи можна тут дістати катер? – Запитав Антона, Майор,

- Звісно, - сказав Антон

- добре тоді замов нам, будь ласка.

- окей, я замовлю.

  Антон ніколи не питав нічого він знав що він возить штурмовика і здогадувався для чого йому катер, він був цивільним хлопцем, але дуже розумним, що тільки полегшувало роботу Майора і не відривало того від завдання.

 Діставшись будинку Майор в першу чергу пішов спати, адже чотири ночі не спати це вже занадто, організм сильно потребував відпочинку. Він швидко заснув, Антон, щоб не заважати поїхав на станцію для човнів.

- доброго дня, можна, будь ласка, катера на 2 годину ночі?

- звісно вам для чого?

- на рибалку!

- Добре, скільки годин?

- години дві три. - мовив Антон,

- до оплати буде тисячу п’ятсот доларів.

  Антон швиденько відрахував гроші, і віддав господарю також він взяв карту річки.

- ось тут тисяча шістсот доларів, решту залиште собі!

- дякую, я закрив катер  за вами.

- до зустрічі.  

  Потім він пішов у ресторан де замовив дві піци одну до дому, другу з’їв там. Він прогулювався вулицями поки Майор відпочивав. Антона не покидала думка «Нарешті АЕС буде вільна» він дякував долі й молився за всю команду Майора.

  Тим часом на дворі вже вечоріло Антон під’їжджав до будинку де Майор уже виспався, Антон зайшов до будинку і пішов на кухню де на вогонь поставив їжу. Піцу він нагрів у мікрохвильовій пічці. Майор тим часом пішов у душ, що розслабляв та давав сили на цю ніч що його чекала. Вона була остання в цьому районі наступна ще буде.

Вона буде вирішальна…

  Місяць сяйнув з за хмар на лиця двох хлопців, було о пів на першу хлопці сіли в машину попри комендантську годину поїхали до пристані де на них чекав їх катер. Вони завели катер і поїхали до станції саме до того місця кудою вийшов Майор. Вони скинули оберти й тихенько підкрадались до місця призначення, раптом над ними просвистіла ракета.

- От гниди… - прошипів Майор, вороги знову обстрілювали Запоріжжя з рзсо.

- Ніяк нема спокою і по них не влупиш тихо промовив він.

- добре паркуймося – сказав Антон шепотом і залишив човен на мілині.

  Вони тихо вилізли у воду і пішли стараючись не хлюпати. Вибравшись з води як могли викрутили штани та взуття і пішли по стежці, йшли обережно, Майор оглядав кожну яму, адже по суті це непогане укриття в разі штурму, як раптом в самій глибинці він побачив знак про міни, «невже прийдеться переодягатись?» Подумав Майор «ні не може бути.» тихо прошепотів він, раптом Антон побачив що це були розтяжки.

- Отже, це фугаски. Доволі не погано! Це все. – Сказав Майор,

- дивлячись на це план доведеться міняти – промовив Антон.

- ні Антоне ми нічого не поміняємо, через те, що вони п’яні, ми зробимо ось що… - Майор раптом дістав пістолет як би це не було б екстремально він взяв сигнальну ракету і запустив її в повітря. Вороги помітили сигнал і поки вони кумекали що то, Майор та Антон вже накивали п’ятами з місця події.

   Патрульні п’яні що духу побігли на місце запуску ракети ноги у них заплітались, вони стріляли в сторону мін, прибігши туди вони почали стріляти по деревах, кущах, шукаючи порушників раптом один з них зачепив натяжку і… план Майора був виконаний у дії вони тихо посміхаючись повертались до пристані. Вибухи лунали ще довго доки остання розтяжка не закінчила вибухати.

- Цікавий план, - промовив Антон - він прекрасно спрацював, мені подобається.

- Так звісно, бо коли ти служиш ти повинен вміти проявляти кмітливість, звісно мене за це не похвалять, бо я можна сказати підставив нас якби не наші ноги то ми б там залишились.

- Майоре бути такого не може ти ж сам казав що вони п’яні.

- Так, п’яні, та не розумні! Охороняти такий об’єкт і так пити це самогубство. – промовив Майор.