Розділ 5

Тим часом Корал підмітив що Майор десь зник. Він дуже обережно відносився до цього і повідомив про це Кинджал, на що та тихо посміхнулась і відповіла:

- нам же потрібні очі на ворожій території.

Корал все зрозумів і більше не ставив ніяких питань він зібрав усіх друзів і пішов тренуватись. Кинджал зробила собі кави відкрила вікно і присіла біля нього. На вулиці було прекрасно співали пташки яскраво світило сонце, до Кинджал зателефонували з ген. Штабу,

- Бажаю здоров’я! Генерал вас турбує, отже які ваші успіхи?

- Працюємо, товаришу генерале, все добре.

- Кинджал ви знаєте що я маю на вас надію вся країна вірить в успіх вашої операції не підведіть!

- Так точно! Все буде добре – сказала Кинджал і додала – ви можете мені вірити.

- Я вірю тобі посестро! Тримайся будь-що телефонуй! – Мовив  Генерал і положив слухавку.

  Цей дзвінок підбадьорив Кинджал, вона знала що їй довіряють і вона зробить все щоб країна була вільна.

  Кинджал взяла свою шпагу і пішла на вулицю,

- Агов Корале, кидай свою подругу бери мою подивись хто з нас справляється краще. – Кинула вона Коралу.

- Залюбки, потренуюсь з вами, адже в лісі на палках ми виглядали, краще з білявкою – Підморгнув Корал білявці.

- Закінчуй балаган. Бери шпагу давай розминемося, - мовила Кинджал.

  На галявині задзвеніло дві шпаги Корал вдало відбив удари лейтенантки, Кинджал атакувала впевнено та корал ніби не звертав уваги він добре бився та в якийсь момент почувся свисток і Кинджал мовчки посміхаючись відійшла на місце.

- не може бути! – Вигукнув Корал, результат показував 1 : 0 на користь Кинджал

- Ні я це виправлю – мовив він, на тимчасовій арені почувся брязкіт шпаг цього разу атакував Корал та він не встиг зреагувати як Кинджал на пів випадом вивела рахунок в 2 : 0,

- Як ти це робиш? – здивуванню Корала не було меж.

- Секрет. – посміхнулась Кинджал – Хто хоче ще? – запитала вона,

- Я – Марокко вийшла вперед.

- Добре – мовила  Кинджал – Починаймо…

  Танці продовжились тепер Кинджал було важче тримати оборону,

білявка вперто не хотіла пускати шпагу лейтенантки, і в одну мить їй вдалося продемонструвати вдалу атаку. Та Кинджал тим самим випадом завдала удару Марокко. 1 : 1  табло не помилялося воно зафіксувало проколи з двох сторін.

- Продовжуймо! – Вигукнула Марокко.

- Добре – сказала Кинджал.

  Запальні танці продовжились. Кинджал і Марокко довго витанцьовували зі шпагами про те ніяк не вдавалось зачепити одна одну, час добігав кінця Кинджал чудово розуміла це вона точно розрахувала кожен крок і розпочала свою атаку, Марокко відбивала кожен удар чітко, лейтенантка зібрала всю волю в кулак наступаючи на Марокко не помітила як оступилась і полетіла у весь ріст в траву.

  На галявині роздався сміх, Кинджал встала і сміючись поклонилась колегам і мовила до білявки:

- Що ж я так часто програю від тебе?

- Не знаю – мовила білявка.

- Добре час обідати! – Скомандувала Кинджал і всі пішли в їдальню, де були приготовані вареники зі шкварками. Всі смачно поїли й кожен пішов у справах хтось в кафе, хтось в магазин, інші розважалися хто в гольф хто в більярд одним словом робили хто що любив.

  Вечоріло Білявка з Коралом пішли прогулятися набережною вулицею та поговорити про своє. Любов окутала цих двох вони сильно кохали одне одного, вони йшли пляжем тримаючись за руки по теплому нагрітому травневим сонцем піску тримаючись за руки вони розуміли складнощі того що очікувало на них та це не зупиняло їх любов, бо вона завжди перемагає. Любові під власне все і коли вона чогось торкається цього вже не спинити.

  Сонце поволі сідало за обрій Марокко та Корал присіли на піску, щоб полюбуватись заходом, наче справжній король воно йшло відпочивати, тиха та спокійна ніч виходила на престол місяць яскраво світив на воді це був прекрасний час Марокко і Корал разом хто їм потрібен ще? Та вони знали що вони потрібні країні і їхня мета це незалежна держава що на неї посягав ворог, якого вони в змозі зупинити і це було доведено вже неодноразово.

   Майор тим часом сидів у кабінеті і думав як же дослідити територію

В нього народжувався геніальний план, він добре знав ворогів, знав їх пристрасть до алкогольних напоїв, і в його голові зародилась ідея «Так те що треба» подумав Майор він передзвонив до свого водія, щоб той взяв декілька пляшок спиртного.

- Алло Антоне,

- так я слухаю, – пролунав голос.

- Мені треба чотири пляшки спиртного, ти можеш дістати?

- Так я дістану.

- Хорошого спиртного.

- Добре, я зроблю.

- Дякую, Антоне, за гроші не хвилюйся я поверну.

- Добре – мовив Антон

- Бережи себе – Майор поклав слухавку і задоволено посміхнувся він знав що це обов’язково спрацює. Бо вороги за пляшку робили все що скажуть і це  добре відомо так їхня мораль такі їхні цінності.

   Майор добре знав про це, він бачив в якому стані воює ворог що в більшості було перевагою для наших військових, тому він з нетерпінням очікував цього подарунку. Що до плану то він був такий отримати форму для виходу на територію, хоча Майор і не представляв на собі те лахміття та завдання треба виконувати тому прийшлося одягати що є. Іншого варіанту вийти на двір не було.

  За три години Антон привіз чотири пляшки спиртного як і просив Майор. Все було майже готове залишилась одна дрібна деталь, але дуже важлива. Потрібно було розкрутити ворога на форму тому Майор дочекавшись слушної хвилини коли зайшли патрульні виставив пляшку на стіл знаючи що це добре подіє на них, вороги довго чекати себе не заставили

- о бухлішка! – сказав один з них,

- что таваріщ атмечать будєм? – Запитав другий

 Майор хоч як того не хотів, але відповів нарєчієм,

- Я ничего я на работе…

- Тагда зачем пляшка? – перебили його патрульні, один з них вже явно крутився біля неї другий ще якось підтримував розмову, хоча спиртовий магніт вже тягнув його до друга.