Розділ 4

  Ранок що прийшов на зміну ночі виявився не таким вже й сонячним, поволі накрапав дощ. Хлопці та дівчата почали вставати зі своїх місць прибираючи свої ліжка, вони влаштували санітарний час, адже як пам’ятає любий читач, армія була реформована і в такій армії хотілось служити, тому кожен почав прибирати всі знали що порядок починається з них і як говорив Вільям Г. Макрейвен «Хочеш змінити світ, спочатку застели своє ліжко.» І він правий що змінить лінтюх? Нічого. Після прибирання всі пішли на кухню, там були такі чудові смаки, як будь то сам президент приїхав туди.

   Кинджал встала також, вона відчинила вікно в кімнаті, прибрала, і пішла на кухню.

- Здрастуйте товариші! – Привіталась, Кинджал,

- бажаємо здоров’я – відповіла команда.

- за тридцять хвилин в конференц-залі, я чекаю – сказала Кинджал,

- так точно! – відповіла команда.

- цікаво що на цей раз? – Запитав Корал в Марокко,

- не знаю – відповіла Марокко,

- наказ старшого по званню не обговорюється – підшутив Майор

- добре нумо їсти – сказала  Ельф.

  Всі продовжили їсти. Кожен обговорював щось своє, за вікном дощ поволі сильнішав, ніхто не знав навіщо їх покликали в конференцзал окрім Майора той здогадувався для чого їх покликала Кинджал, після сніданку всі відправились в зал.

- Товариство, Отже, ми знайшли добровольця що відправиться відстежувати і виконувати цілі нашого плану. Ми будемо і далі тренуватись і відпрацьовувати наші вміння поки наш товариш буде виконувати свою місію. – Кинджал спеціально не називала імені того хто піде, не, тому що вона не вірила команді а, тому що це могло б викликати сварки в команді й тому вона не хотіла, щоб про це знали.

- Отже, наша задача, уразливі місця, територія, командний пункт, вишки, час зміни, патрулі, озброєння. Та небезпечні об’єкти станції, ми повинні дізнатись це все, тільки тоді ми підемо на штурм та звільнення АЕС. Ми всі знаємо що це небезпечно, але це наша робота і її за нас ніхто не зробить. Запитання? – запитала Кинджал.

  Звісно всіх цікавило тільки одне хто ж піде, однак ніхто не наважувався питати.

- Запитань немає, добре, Майор до мене в кабінет інші вільні. – Сказала Кинджал.

  Всі пішли кожен у справах. Майор відправився до Лейтенантки в кабінет,

- Отже, Майоре ти знаєш весь стан справ за три дні ти зовсім інша людина і відправляєшся в вороже лігво твої документи готуються ти будеш замість старшого керівника зміни, це доволі не погано оскільки ти знаєш які привілеї це дає.

- Так сестро, я готовий.

  Вони довго сиділи в кабінеті й обговорювали план операції, що і як мало бути,

за вікном дощ вщухав і виходило ясне сонечко, кожен взяв свій автомат і пішли тренуватись, хтось стріляв по мішенях, хтось поділився на групу хлопці проти дівчат і почали ганяти в пейнтбол.  Кожен проводив час корисно та цікаво,

за цими веселими баталіями ніхто й не помітив вечора, раптом кульки з пейнтболу полетіли в товаришів ніхто й не помітив що це були Майор та Кинджал.

Вони залізли на вишки тихо і почали одне за одним вибивати гравців, Корал не розгубився він дав наказ стріляти по вишках, вогонь було відкрито швидко і чисті костюми Майора та Кинджал стали в плямах від кульок так їх було розсекречено, однак це не зупинило баталій. Вони всі знали що найкращий штурм це в ночі.

  Раптом Кинджал встала і по рації прозвучала команда

- група по місцях! Думаю ніхто не проти нововведення. – Кинджал підійшла до автомата і клацнула по ньому. Група весело зашуміла, всі зрозуміли що це за нововведення, всім прийшлось до душі, вони вдягнули окуляри нічного бачення і ринулись в бій…

  Баталії настільки затягли команду, що вони й не помітили до якої години вони бігали. На годинниках бійців була друга година ночі вони стомленні, але щасливі пішли до казарм відпочивати. Вони перекусили прийняли душ і пішли відпочивати. 

  Майора чекав на ранок  перелік документів з якими він мав відправитись на станцію, як же пощастило що в керівника одної зі змін була руда чуприна і перефарбовуватись не потрібно було. З іншим команда гримерів трохи попрацювала. І Майор був готовий до роботи, після маніпуляцій Майор зайшов в кабінет до лейтенантки, Кинджал не впізнала Майора тепер на ньому були вуса й окуляри, він перетворився в чолов’ягу сорока п’яти років.

- Отже, ось твої документи – сказала Кинджал – ти житимеш у квартирі неподалік станції й в тебе буде свій гример про всяк випадок, їжу ти матимеш на тиждень сподіваюсь цього часу тобі вистачить.

- Так точно! – Відповів Майор, він вийшов з кабінету і пішов на вулицю де на нього чекав автомобіль.

   По дорозі до будинку Майор з водієм заїхали до ресторану. Де вони перекусили та продовжили дорогу далі. Енергодар наслідки окупації були видні не озброєним оком всюди тут бували вороги. Проте території було очищено окрім ЗАЕС це й мало стати справою наших бійців. Машина тихо їхала по майже пустому місту здавалося що цей район за кольорами найтемніший хоча і тут місцями сонце давало знати про себе, дерева непримітно зеленіли що давало нагадування що життя тут ще існує.

   Майор прибув до місця проживання, душ який не який все-таки був приємним та тим що підкріплює. Трішки збадьорившись хлопець пішов на кухню. Там був і водій він і був гримером він готував їсти. Майор запитав:

- Як тебе звати?

- Антон – відповів чоловік, він був не високий. Але було видно що був він широкоплечий, чоловік займався боксом непрофесійно. Та в боксі добре розумівся в цивільному житті хлопець вчився на актора тому з гримом дружив пречудово.

- Що будеш їсти? – запитав Антон в Майора,

- Давай, приготуємо борщ – сказав Майор,

  Хлопці почали чистити картоплю та буряк, тут таки про це подбали,

варто сказати що за цією ситуацією слідкував генеральний штаб. Адже це атомна станція яка живить не тільки Україну, а й всю Європу тому за цим слідкували всі. Наші хлопці знали, адже їм все під силу.