Розділ 3

Кинджал встала раніше ніж її підрозділ, і як то повинно бути, лейтенант, пішла до озера, щоб вмитись. Легкий шум вітерця, що бавився з волоссям молодої лейтенантки та спів ранішніх пташок, створювали атмосферу раю, здавалося сам Бог дав територію раю для України. Воно й не дивно що вороги намагаються, ось вже скільки років, загарбати цю територію собі. Історична земля що приховує в собі силу та дає її своїм захисникам і ті незламно стоять до кінця, до перемоги.

  Лейтенант, подумки підійшла до озера. Красивий вид що відкривався тут на схід сонця так само як і вночі захоплював дух, це було істинно прекрасне місце,

що так і закликало до відпочинку… Вона задумалась, «що якщо це останній раз в житті ми так зібрались в лісі?» Але відразу відігнала цю думку

- ні не може бути! Ми ще сюди приїдемо – пообіцяла лейтенант собі.

Отже, зробивши всі свої справи біля озера, Кинджал пішла до намету де на неї чекали вже бійці, Корал і Білявка вирішили спокутувати нічну провину і склали з іншими намет та інші речі.

- Ого то ви вже справились? – запитала Кинджал,

- так – відповів Майор,

- отже їдемо до казарм і там ми заслухаємо ваші доповіді з командної роботи. – Твердо мовила Лейтенант і всі пішли до машин.

   У штабі Майор та Корал передали дані лейтенанту. Кожен пішов в їдальню, адже там чекала на всіх кава та бутерброди, за годину в їдальню зайшла лейтенант і оголосила збір через двадцять хвилин. 

- Товариство, за двадцять хвилин в конференц-залі! Всі туди. – сказала лейтенант. Взяла каву і зникла в проході.

- Гарний у нас лейтенант – сказав Майор до Корала.

- Що подобається? – Запитав Корал, звісно кому б, така дівчина не сподобалась, зі званням лейтенант. Кожен доїдав бутерброди з кавою і йшли в конференц-зал, коли всі зійшлися на сцену вийшла, Кинджал.

- Отже, товариство, я розглянула ваші результати й це доволі вражає, ви гарно справились, за винятком деяких обставин. Корал твоя команда погано склала карту…

- Куди йому до карти, в нього білявка в голові – вигукнув Майор, не встиг Корал відповісти як…  

- Позивний Майор! Сотню разів від підлоги тридцять на правій, тридцять на лівій, Сорок на двох. Команди говорити не було! – Кинджал була оперативна, вона не любила спори в команді, тому реагувала миттєво. Власне це було її великим плюсом, сварки роблять друзів ворогами. Команді це не потрібно і лейтенант, знала це.

  Поки Майор віджимався Кинджал продовжувала розбирати роботу команд у лісі,

- Лейтенант Кинджал, я закінчив – мовив Майор.

- Молодець, наступного разу будеш знати як кидатись камінням в чужий двір. – сказала Кинджал.

- Перейдемо до плану операцій на АЕС, отже від сьогодні ми встановимо контроль за станцією, нам потрібно знати інформацію, про зміни чергування, час перерви і інше. План буде складатись згідно з даними розвідки, яку ми будемо проводити.

- Це доволі цікаво – сказав Корал – буде чим зайнятись.

- Обожнюю шпигунство – продовжив Майор,

- ну звісно в тебе досвіду вистачає – Корал підколов друга,

- так закінчуйте обоє, сьогодні будете прибирати на території – мовила Кинджал – бачте який безлад на полігоні? Добре нараду закінчено, отже Майор та Корал ідуть прибирають, хто хоче може їм допомогти. – Сказала Кинджал.

   На полігоні, справді роботи не бракувало. Кругом щось десь лежало гільз було особливо багато, але то було найкраще місце де тренувались штурмовики. Тут загартовувалась сталь та жага до перемоги, тут кується свобода. Група з шести людей, почали прибирання. На території було шумно, кожен мав свою роботу,

хтось збирав гільзи та спаковував хтось чистив зброю як раптом свист перервав роботу, сирена дала про себе знати та й вороги не спали вони вирішили нагадати про себе. Свист не зупинявся:

- видно з РСЗВ б’ють – сказав Корал,

- точно – підтвердив Майор,

- ей ви довго витріщатись будете знавці? Бігом в сховище. – крикнула Ельф.

- Біжимо – сказали хлопці, і пішли в укриття.

Постріли не зупинялись, вже було зрозуміло що вороги стріляли з території ЗАЕС, вороги робили те що вміли найкраще це використовувати станцію як прикриття вони знали що там їм нічого не загрожує.

- Славне місце собі загребли, - подумки сказала білявка.

- Ще б пак, їм то що звідки вогнем поливати… - Підтвердила Ельф,

- все що вони вміють. – мовив Корал.       

- добре, не вичерпуйте свою енергію спокою на ворогів. – мовив Майор,

- тобі треба бути психологом – Корал підтримав ідею побратима.

  Врешті сирена затихла, обстріли закінчились, на дворі падав дрібний дощик,

що не давав пилюці підійматись в повітря. Хлопці і дівчата вийшли з укриття і швиденько все прибрали і пішли на обід в їдальню.

  Звідти кожен пішов по своїх справах, розваг було багато, хтось грав у гольф, хтось в більярд, хтось спілкувався з рідними. Кинджал сиділа у своєму кабінеті, ця дівчина бачила багато що. І не дарма вона герой України! В її жилах тече справжня кров українських характерників, її незламність була сильнішою ніж в багатьох чоловіків. Вона була готова на все заради країни, ідеальна дівчина лейтенант.

   Вечір на правах імператора, заходив на трон дня, якщо ви думаєте що війни бувають тільки на землі, то насправді це не так. Вечір воює з ранком, а ранок з днем, однак всі вони покірно відступають перед прекрасною Ніччю. Дійсно якщо читач вийде в ночі на вулицю, то зрозуміє чому Ніч це королева…

   Кинджал все ще сиділа в кабінеті, її думки вертали до рідної домівки, де чекали мама з батьком. Дівчина давно скучила за ними. «Як вони?» думала Кинджал, звісно вона не могла до них зараз набрати, адже в неї була робота.

Але по закінченню планування обов’язково вона до них зателефонує.

  На столі лежав план Станції. Раптом в двері постукали,

- Увійдіть – мовила вона, на порозі стояв Майор. Він трішки розгубився, але все ж таки зайшов.