Розділ 1

  Вітер дув в лице на плацдармі де стояли десять хлопців та десять дівчат,

всі були засмаглі та готові до будь-якої небезпеки, будь то земля чи повітря… кожен знав свою справу на відмінно! Перед ними стояла Дівчина з позивним “Кинджал”. Так та сама дівчина що ми вже згадували про неї. Вона проводила розклад карти Запорізької атомної станції.

   - Отже, на наші плечі лягає відповідальне завдання зачистити територію ЗАЕС

Від окупантів! – мовила Кинджал.

- Так точно сестро! – відповіли штурмовики,

- якщо хтось із вас сумнівається, ми знайдемо вам заміну! – Зрозуміло що тут ніхто не церемонився, адже завдання доволі серйозне.

- Отже, вирішено часу у нас мало, всього місяць на підготовку! А тепер вільно!  - сказала Кинджал і пішла по своїх справах.

- Так хлопці й дівчата завдання доволі серйозне. – мовив Корал. Він любив в дитинстві на березі моря збирати різні прикраси, типу мушлі й тому подібне.

Але війна змінила його плани, мрії. І він пішов до армії, Корал мав авторитет серед 19 штурмовиків снайпер бригади високий та чорнявий, з голубими очима.

- Що будемо робити? – Запитала білява дівчина, її позивний “Марокко” Білявка любила згадувати ту поїздку з батьками коли вона каталась на яхті. Біленька дівчина що мала сорок косичок, мала ще й файний голос яким не раз вражала публіку… Однак не лише голос мала ця дівчина, вона метала ніж як Стетхем з різних відстаней.

-  Тренуватися – відповів хлопець, він був наймолодший, але його добре знали в бригаді, “Майор” його кличка, він піймав, в приціл, не одного майора окупанта.

Рудий чуб виглядав з під кепки. На диво від всіх рудих, цей хлопчина був занадто спокійний.

- Отже, вирішено йдемо тренуватись – сказав Корал, і вони пішли на поле тренування.  

Після тренування, вони пішли в Макдональс. Кожен замовив собі хто що хотів, і вони пішли гуляти вечірнім містом,

- отже пригода нас очікує цікава – мовила Марокко,

- так, це ж ЗАЕС, подумати тільки – відповів Майор,

- а що ми не проходили? – запитав Корал..

Дійсно ця група бачила такі бої що здавалося немає шансів! Кожен занурився в спогади… всі пам’ятають події тих часів, війна, москалі засипають позиції, двадцять штурмовиків відбивали один з рубежів міста. Тоді все-таки їм прийшлось відступити…

- Пам’ятаю це як сьогодні – мовив Корал – тоді мені встромили кулю в праве плече, але білявка витягла мене, я вдячний їй правда.

Так ця, на перший погляд, молода, тендітна дівчина, витягла такого, здорового хлопця. Звісно білявка за освітою медик… Їй би людей в шпиталі лікувати, але війна диктує правила і вона воїн готовий рятувати побратимів.

та сестер по зброї, окрім неї ще четверо дівчат в групі теж є медсестри.

- Брате, не згадуймо ті жахи – мовила Марокко, - це був мій обов’язок.

- А що так ти б мене кинула? – спитав Корал підморгуючи білявці,

- куди я тебе кину ти ж вчепишся, і вже не втратиш цілі – відшуткувалась білявка, вони продовжили далі йти в казарми, і кожен думав про щось своє. Хтось про пережите пекло, а хтось про рідну хатину. Кожен знав їх мета служити Україні найперше.

  Ніч була спокійною, десь в полі тихо співали цвіркуни, місяць заливав простір світлом. Здавалось ніщо не сховається від його сяйва, певно він хотів закрити своїм сяйвом сонце, так велично він сяяв, хлопці та дівчата мирно спали. Здавалось ніхто не порушить сон людей на яких поклала надію вся країна, їх чекає велична місія, звільнення ЗАЕС. І тепер вони відпочивають…

        Сонце зійшло раптово, і тихо підкралось до вікон казарм де відпочивали друзі. Сьогодні ранок почався з кави, а в Криму розцвіла розкішна бавовна,

це були прекрасні новини для хлопців та дівчат та й певно для всього людства…

Новий день, нові справи, нова історія.

    Кожен почав одягатись, адже за тридцять хвилин збір.  Вони еліта і чудово знають свою справу.

- Гей білявко як спалось? – Корал вже тут як тут підчепився до молодої дівчини, звісно він хотів віддячити як міг і вмів те робити хлопець.

Марокко відповіла:

- Непогано, сьогодні був прекрасний сон. – мовила вона,

- закінчуйте воркувати – Кинджал непомітно пройшла в кімнату, - вперед на шикування, я жду вас за двадцять хвилин. Є робота…

- Цікаво що це буде? – запитав Майор.

- Побачимо – відповіла Ельф, ця дівчина була класним стрільцем з лука, і прекрасно стріляла з далекої відстані. Русяві коси були зав’язані у хвіст, та зміїлись по плечах. Темні зелені очі, та тихий спокійний голос завжди пізнавались будь-де, там де вона з’являлась.

  Всі пішли на шикування.

- Панове ми маємо сьогодні тренувати штурм станції для цього ми поїдемо в ліс, і там будемо тренуватись. –Сказала Кинджал

- Це доволі цікаво – мовив Корал,

- команди розмовляти не було! Відставити розмови! – відрізала Кинджал.

- Позивний Корал 50 раз від землі твоє тренування розпочато вже. – Варто сказати, Кинджал не любила коли її перебивають, але не варто думати що ця дівчина жорстока, скоріше вона просто відповідальна і впевнена у своїх діях. Все що думала говорила прямо. Висока, струнка, не менш смугла ніж її команда. В цій суворій, на перший погляд, дівчині були сховані такі риси характеру як любов та милосердя і вона знала коли проявляти їх. Ця дівчина вміло володіла шпагою, і мріяла стати чемпіоном з фехтування, але доля звела її з улюбленою м4а16. І відтоді Кинджал не розлучалась з нею.

- Отже, зараз всі йдуть в їдальню – сказала Кинджал – Корал віджимається далі, не забудьте взяти закуску побратиму – посміхнулась вона.

  Все-таки Корал встиг віджатись і бігом побіг в їдальню, адже смак заманював туди. Тепер це не ті помиї що давали до 2014 року… Адже зміни торкнулися всього, навіть кухні, а пахло звідтіль немов там був майстер-клас з готівлі.

- Ну що як твоє тренування? – Марокко не пропустила моменту, щоб підколоти побратима.