6. Шеррі. Сім років потому

— Ой! — вигукую, не стримавшись, та торкаюсь низу живота.

— Шеррі, що таке? — Торі одразу ж підходить до мене та занепокоєно вдивляється в моє обличчя.

— Все добре. Наче живіт трохи тягне. Та лікар казав, що це нормально, трапляється інколи. Не хвилюйся.

Торі ще раз підозріло оглядає мене, а потім продовжує вішати кульки з протилежної сторони ялинки. На останніх місяцях моєї вагітності турбота про мене посилилася в декілька разів. Хоча куди ще більше! Узагалі наодинці залишитися не можна! І все через те, що лікар сказав, що багатоплідна вагітність потребує особливого нагляду.

Тому за відсутності Мейсона по черзі всі мене чатують. Учора дядько Пол приїжджав із тіткою Мері. Сьогодні ось Торі на чергуванні. Завтра приїде Лаура, мама Торі й Мейсона (і моя тепер теж!). Бурчу, звісно, більше для вигляду. Бо насправді завжди дуже рада всіх їх бачити.

З дядьком Полом ми швидко налагодили стосунки, і він дійсно став мені справжнім турботливим дядьком, а тітка Мері — його дружина — моєю найкращою подругою.

А родина Мейсона взагалі прийняла мене як рідну! До того ж, як виявилося, сім’я у них міжвидова: його мама та сестра — леопарди, тоді як сам Мейсон і його батько — вовки. Тому Торі й Лаура неймовірно зраділи поповненню котячих у родині.

Біль у животі посилюється. Насправді  живіт почало тягнути ще з самого ранку, але я мовчу та вдаю, що все добре. Час народжувати близнят тільки через три тижні! Тренувальні перейми? Не можу ж я народжувати, коли Мейсон у відрядженні?! Це як мінімум несправедливо! Хочу народжувати, коли чоловік поряд! А він тільки завтра повернеться.

— Я вдома! — чую рідний голос, і Мейсон заходить у кімнату з букетом моїх улюблених рожевих троянд.

— Мейсоне! — радію своєму вовку і відчуваю, як по ногах щось тече.

Ой! Здається і справді почалося.

Як же вчасно повернувся Мейсон! Наче відчув, що його донечки поспішають з’явитися на світ.

Через дві година наша вовчо-котячої родина поповнилася ще двома красунями — Ешлі та  Брітні.