5. Мейсон. Новорічний подарунок для сірого вовка

Через деякий час Шеррі припиняє плакати та впирається в мене руками.  Витирає очі, а потім уперто задирає підборіддя.

— Не дочекаються! В університет поступлю! У справах фірми почну розбиратися сама! І з дядьком познайомлюсь! І ще…

— Це як початок новорічної обіцянки! — посміхаюся.

Кицька наче тільки зараз звертає на мене увагу та на те, що досі сидить у мене на руках. Миттю зіскакує та зводиться на ноги.

Ех, моя ж ти ляклива!

— Так!

Кицька бере перший-ліпший папір із мого столу, здається, контракт із клієнтом (і грець з ним! новий укладемо) і починає писати свою новорічну обіцянку-бажання.

Заглядаю їй через плече. Шеррі невдоволено поглядає на мене, але не проганяє.

Пункт перший: здобути вищу освіту.

— Треба уточнити. Пиши: Гарвард. Я там навчавсь. Рекомендую.

Слухняно дописує «у Гарварді».

Пункт другий: розібратися в управлінні компанією та фінансах.

Ага, буде важко, але все в її чарівних лапках. Головне ― показати правильний напрямок, а там сама розбереться та навчиться. Все прийде з досвідом.

Пункт третій: познайомитися з дядьком.

Хм, треба дізнатися, чи справді він адекватний. Може, він такий самий, як і її дід?

Пункт четвертий: не бути наївною та нікому не довіряти!!!

Так... мені цей пункт не подобається! Треба другу частину викреслити. Або перефразувати: нікому не довіряти, окрім Мейсона. Йому можна.

Пункти п'ятий: знайти  справжнє кохання!!! Слово «справжнє» вона підкреслила декілька разів.

Оце вже мені до вподоби!

— Шеррі, тобі не здається, що пункти чотири і п'ять один одному суперечать? Це я тобі як юрист кажу. Що ж це за кохання без довіри?

Вони уважно оглядає мене, а потім дописує до четвертого пункту «…якому я зможу довіряти, і він мене не зрадить».

Так краще!  Це я можу!

— Все, — говорить вона задоволено. — Тепер точно здійсниться.

Обов’язково, кицюню, я докладу всіх зусиль.

У цей момент на вулиці починається феєрверк, саме перед моїми вікнами.

Отже, незабаром північ.

— Ой, салют! — щиро радіє вона, і я посміхаюсь у відповідь.

— Ходімо на балкон, так краще буде видно.

На вулиці досить прохолодно, тому накидаю на кицьку смокінг та обережно обіймаю за плечі, щоб не налякати. Хвала, Величному звірові, Шеррі навпаки міцніше притискається спиною до моїх грудей. Тому дію дещо сміливіше, однією рукою огортаю її за плечі, а другу опускаю на живіт. Торкаюсь її крізь смокінг, але все ж таки. Дівчина наче не звертає уваги на мої маніпуляції, а цілком захоплено спостерігає за різнокольоровими вибухами.

Милуюсь її ніжними рисами обличчя та щасливою посмішкою. Моя! Ще не знає про це, але моя.

— Мейсоне, — звертається вона до мене, навіть не підозрюючи про мої наміри, та розвертається в моїх обіймах, — ти міг би...

Вона опускає очі та мило червоніє.

Хмурнію. Що? Руки прибрати? Надто вже я осмілів. Зарано. Не можна її злякати.

— Ти міг би мене поцілувати? Тільки по-справжньому... — закінчує вона свою думку і шаріється ще більше.

Оце так подарунок! Здивовано дивлюся на кицьку, яка вже зовсім зніяковіла від мого мовчання та уважного погляду.

— Вибач. Дурню якусь ляпнула. Я тобі, мабуть, і не подобаюсь зовсім... 

Та ні, мила, слово не горобець! Зараз тобі покажу наскільки ти мені «не подобаєшся»!

Не даю їй договорити та, міцніше притиснувши до себе, підіймаю підборіддя, щоб охопити її маленькі губи своїми. Спочатку злегка проводжу язиком по верхній губі, потім покусюю нижню. Моя ж ти солоденька кицька! Поглиблюю поцілунок та чую її здивоване «Ох» на видиху. Від чого мені зовсім зриває дах, і я цілую її з шаленим натиском, навіть забувши, що це її перший поцілунок.

Чорт, чорт, чорт!  Не можна її налякати. Треба зупинитися! Насилу відриваюся від неї.

Обоє важко дихаємо і дивимося в очі одне одного. У цей момент в небі починають вибухати цифри зворотного відліку. Червона 12, синя 11....

— Я тебе не налякав? — шепочу їй у губи.

— Ні, — так само тихо відповідає вона та, ставши навшпиньки, сама тягнеться до моїх губ.

Рррррр. Моя!

Коли в небі виривається зелена одиниця, а потім величезний жовтий годинник, дія розчину остаточно припиняється. Ніжно звабливий запах Шеррі просто висаджує мені мозок, спричинивши коротке замикання.

Відривають від її губ та обціловую її обличчя,  маніакально вдихаючи бажаний запах.

Так. Моя. Моя Шеррі. Моя кохана.

Здається, останнє говорю вголос, тому що Шеррі відсторонюється від мене. Я бачу в її очах здивування.

— Але ж... — намагається вона заперечити.

— Що, кицюню? Це ж ти бажала справжнього кохання. Ось і збулося. Можу тебе запевнити, що я найсправжнісінький.