3. Мейсон. Неочікувана гостя

Нарешті тиша!

Після офіційної частини та відкриття балу, все-таки зміг усамітнитися в своєму кабінеті. Не люблю подібний гамір та метушню, віддаю перевагу зустрічам в спокійній діловій обстановці. А цього року ще й моєму клану випала «честь» організовувати щорічний бал. І не відмовишся ж – благодійний як ніяк!

Знімаю дурнувату маску, послабляю краватку та потягуючи холодний віскі розвалююсь зручніше в кріслі. Примружую очі від задоволення. На фоні тихо потріскує багаття в каміні. Вечір стає все приємнішим і приємнішим.

З напівмедитивного стану мене вириває бахкіт двері об стіну. Підскакую та встигаю помітити звіра, який з розбігу застрибає мені на стіл та, розкидавши ділові папери і вибивши в мене з рук склянку з віскі, швидко пірнає під стіл.

Що за...?! 

Відкочую крісло, щоб заглянути вниз.

Зустрічаюсь поглядом з жовтими котячими очима. Звір труситься, вуха з китицями притиснуті до голови. Але все-одно мужньо скалить на мене свої ікла і шипить. Рисеня. Маленьке. Звідки тут дитина?

Відпочив називається.

Встаю та спочатку закриваю вхідні двері. Повертаюся до тварини та впевненим рухом хапаю за холку, щоб дістати з-під столу. Рисеня продовжує шипіти та намагається вирватися.

Кидаю його на шкіряний диван і те одразу ж забивається в куток.

Схрещую руку на грудях, спостерігаючи за незваним гостем, чи гостею? Розумію, що це канадська рись. Вони в принципі невеликі. Запаху від звіра не відчуваю. Значить це один із гостей, але скоріш за все це все-таки гостя, бо дійсно надто вже маленька, навіть для канадської рисі.

Що трапилося? Що за дивна поведінка?

– Обертайся, – кажу спокійно та вона і не думає мене слухатися. – Або ти зараз повертаєш собі людську подобу, або я викину тебе за двері. І мені все-одно від кого ти там тікала, – додаю вже більш суворо.

Технології давно стрибнули вперед, і всі перевертні носять тепер тільки «смарт» одяг, який підлаштовується під тіло під час оберту в звіра, а потім приймає свій попередній вигляд, коли повертаємось в людську подобу. Тому не бачу жодних причин, щоб проігнорувати моє прохання.

Помічаю в очах звіра страх, але за декілька секунда рись все-таки починає обертатися.

Хм, все-таки не дитина. Але зовсім молода дівчина років двадцяти.

Коли придивляюся уважніше то помічаю, що її макіяж розмазаний, очі заплакані, і на руці видніється червоний відбиток долоні.

Відчуваю як в грудях зароджується рик. Який покидьок насмілився на неї напасти! Вона ж трохи старша моєї сестри! Зовсім юна!

– Хто?! – ричу, не контролюючи свій голос.

Дівчина починає трястися ще сильніше, з очей течуть сльози.

– Я… Я … Шеррі… Вибачте… вибачте, будь ласка. Я зараз піду… Я піду… – бубонить вона зовсім перелякано.

Чорт! Я не те мав на увазі! Що ж я за телепень!

Опускаюсь нижче, щоб зустрітися з нею поглядами.

– Все добре. Вибач. Не хотів тебе налякати, – намагаюся говорити спокійно та ласкаво. – Ти Шеррі, вірно? Дуже гарне ім’я. Це ж означає «кохана», правильно?

– Т-а-а-а-к, – відповідає вона здивовано, не очікувавши такої різкої зміни розмови.

Хоч трястись перестає.

– А мене звуть Мейсон. Мейсон Хант. Я господар цього будинку і сьогоднішнього балу. Ти також була на балу?

Короткий кивок.

– І… –  не дочекавшись відповіді, підказую. –  Тебе хтось образив?

Задумується, а потім знову киває.

– І його звуть…

Дівчина мовчить.

– Шеррі, ти не знаєш імені? Як він виглядав? В якій масці був?

Вона заперечно хитає головою. 

 – Я знаю їхні імена, – говорить вона впевнено та піджимає губи.

Їхні?! Ледве задавлюю рик, щоб знову не налякати юну кішку.

– І може ти мені їх скажеш?

– Це вас не стосується, – бурчить, дивлячись на мене з-під лоба.

Це ще що за новина?

Треба видихнути та заспокоїтись. Сідаю поряд з нею на диван, але дотримуюсь дистанції.

– Шеррі, бачиш он ті двері? – показую їй на непримітні двері оформлені під колір стін. – Це ванна. Можеш піти умитися та трохи заспокоїтись. Обіцяю, що тебе ніхто не потурбую. А потім ти вийдеш і ми спокійно поговоримо, добре?

Вона уважно дивиться на мене, але все-таки киває, та направляється до ванни, обійшовши мене по колу.

Хух. Що ж з тобою трапилось, маленька?