Запис 13.

     (Ранок будинок Кетрін)

         - Я.... 

            - Привіт дідо.

.          - Знаєш я давно хотів поставити тобі декілька питань.

   - Дідо Отто шоста ранко почекати це не може.

     - Може але..

           - Добре.. давай швидко.

          -  Я знаю навіть якби коли я народилася ти був би ще живий ти б ненавидів мене.

.      - Чому ти кажеш таке?

     - Ти завжди вважав що місце жінки вдома.

    - І що якби я був живий коли ти народилася я б дуже сильно тебе любив тиж моя онука.

      - Брешеш!! По перше я позашлюбна, по друге я не вважаю, що місце жінки вдома як ти розумієш.     

     ( Привид плаче)

   - Ти так поводився ніби я не правду кажу.

         - Я б дозволив тобі....

            - Досить.... Дідо я тебе поважаю ти мій дідусь, але я знаю що коли б я подорослішала і почала притримуватися тих поглядів стосовно жінок які у мене зараз, ми б с тобою перепинили спілкування.

     - Я вже не пможу вплинути на твоє життя, але ти моя онука.

    - Позашлюбна, я не хочу зараз про це.

          - Теперішній канцлер знає про твій дар?

           - Ні, але якби знав то нічого не сталося б.

.               

                                    - Добре... Але ти справді вважаєш що жінка здатна на таке? Ти дійсно дуже розумна але....

               - Чому ти взагалі тут!!!??   

                    - Прийшов спитати дещо....

.             - Шоста ранку давай швидше!!!   

                      - У тебе мій норов юна леді.

         - Тобі хтось сказав що я пишався б тобою, ти заперечила сказала що якби я був живий, ми мали б складні стосунки.

           -Суть питання?

     - Чому?

        - Бо я не та жінка яка сидітиме вдома.

      - Але ж ти працюєш з дітьми....

          - Дідо, відповідь на питання була надана.

           - Вибач...

                  - Тихіше розбудиш дітей.

..                    - Діти можуть мене бачити ?

                           - Грейсі підозрію що так, а от Отто не впевнена.

               - Отто наймолодший не твій рідний син так?

                 - Дідо!

                   - Вибач... Він прегарна дитина.

                           - Мамо!!! 

                                 - Дякую що розбудили Грейсі дідо!!! 

                                           Вибігає Грейсі та раптом починає падати, привид підштовхує крісло до неї.

              - Мамо а хто цей чоловік?

                     - Твій прадіусь.

                             -  А чому він тут?

                          - .... 

        - Піди пограйся .

                - Вона дуже на тебе схожа.

 .                       - На мене... Мабуть все таке більше на мою сестру Улу.

       - У неє те ж цей дар?

             - Я про це не знаю, ми ніколи про це не говорили якби був вона б мені розповіла.

         -