Запис 2

               (Стук у двері) 

                    - Не заходити!!!!

                       -  Юна леді... Ну нащо ти почала зі мною так розмовляти ще і на очах у сестри? Вона моя наречена  і хочеш ти цього чи ні, але доведеться співіснувати.

        - Ні!!!! Я вижену тебе як і решту її наречених...

         - А чи не багато ти на себе береш? Ти знаєш що станеться з тобою якщо глава держави постраждає у твоєму будинку?

                - Нічого.... Судячи з того як за мною спостерігали коли я навчався у школі я вам для чогось потрібна живою та не ушкодженню.

      - ....... Тобі б у розвідці працювати не думала про це ?

         - Ні я хочу вчителювати..... Буду викладати літературу, дівчатам.

       - Хоча якщо подумати я вже це роблю, дядько платить мені за те щоб я займалася з Ільзою .

           З того самого дня я все зробила все починалося щоб перетворити життя канцлера ,  в засоміцництвом чоловіка сестри на пекло , я навіть намагалася зіштовхнути його зі сходів, але не вийшло із нашого дому він завжди виходив у сенцях, за що тітка і дядько мене потім дуже довго сварили, а от  Аманді він начебто подобався....  Але Аманда ніколи не була дуже розумною.... На мою думку. Вона дуже гарно малювала я і я, однак я надавала перевагу літературі.

       Наша з Амандою мама Марта Жанін Кейт померла одразу після нашого народження, дядько Отто загинув на полях першої світової війни , дуречі там він і познайомився з Еренстом, одразу після його смерті тітка Джейн відправила нас до притулку ( нам було 6 років)

       Де нас вдочерили, в потім відмовилися від нас, я попросила  мою улюблену вчительку написати нашим родичам листа, і сказати як ми тут погано себе поведемо, щоб нас забрав дядько Фрідріх, бо інакше він взагалі не погодився б. У нього вже було три дочки, а він дуже хотів сина,  тому нам довелося не лишити йому вибору, не сказати що родина у нас була дуже дружня мене утримували, через те що я могла навчати Ільзу замість гувернантки, дядько навіть платив мені за це, і досить багато, адже доросла гувернантка з досвідом роботи і проживанням обійшлася б йому разів у десять дорожче.    Три місяці тому канцлер приїхав до нашої колишньої школи і дав мені медальйон, який за його словами дядько Отто просив його мені передати  якщо з ним щось станеться, за цей медальйон, дівчата дуже жорстко мене побили, адже всім хотілося отримати  "подарунок" від канцлера адже всі до єдиної дівчата були його фанатками, кожен раз коли вони мене цькували хтось з'являвся і рятував мене, я почала підозрювати що це люди канцлера, але я дуже сумнівалася що він це робить з добрих намірів, озираючись назад я можу сказати лише одне, я мала рацію.