Епілог

«Привіт. Мене звати Кет. Мені п’ятнадцять. Моя прийомна мати — справжня, бляха, вампірка! Мій вітчим — Мисливець! І їхній романтичний період явно затягнувся. Тепер уся школа позаочі кличе мене Кішкою. А ще в мене дебільний статус дівчини, яку кинув красунчик. 

Того вечора я проплакала майже до ранку. 

А Любомир узагалі більше не повернувся до школи. 

Навіть Таня і Кріс не влаштували мені допиту — мабуть, усе зрозуміли за виразом мого обличчя. 

Через кілька днів маман і Богдан поїхали у справах. Їх не було три дні. Коли повернулися, Рая розповіла, що їм вдалося домовитися про співпрацю з Організацією. Їхньою головною метою поки що буде дослідження — насамперед розібратися в біології її виду. Можливо, колись такі, як вона, заявлять про себе публічно. 

Щодо Любасика… вона сказала щось про те, що їхні ДНК надто схожі. Що він її родич більше, ніж Богдана. Це дивно. Що ж. Подумаю про це знову… років через п’ять». 

Жінка йшла офісним коридором. Стильна бежева водолазка, джинси в тон і сонячні окуляри — виглядала бездоганно, незважаючи на «бабине літо» за вікном. Співробітники Організації відчували від неї дивний холод. Сміливіші шепотіли: «Відьма…», «То ось яка вона насправді…». Вона дісталася потрібного кабінету, обережно постукала і, отримавши дозвіл, увійшла. 

Хлопець підвівся з-за столу й привітався. Мовчки простягнув їй папку з результатами аналізів. 

— Схоже, тепер я можу називати тебе старшою сестричкою, — сказав він. 

— Облиш, це звучить жахливо! — жінка кокетливо посміхнулася, хоча очі за склом окулярів залишалися невидимими. 

На смартфоні, що лежав на столі, блимнуло сповіщення. Екран на секунду засвітився, показавши заставку з парочкою підлітків. Маленьке руде кошеня вилізло з-під столу й потерлося об ногу хлопця. Він підняв тваринку на руки, ховаючи пальці в м’якому хутрі. 

— Вона проплакала до самого ранку, — тихо сказала жінка. Кошеня раптом зашипіло на неї. Хлопець обережно погладив його по голові, намагаючись заспокоїти. Слова з нього так і не злетіли. 

Жінка пильно подивилася на нього, забрала потрібні папери й рушила до виходу. — Бувай! — кинула вона, зачиняючи за собою двері. 

Кінець?

Якщо вам сподобалася історія, підтримайте коментарем і вподобайкою. Дякую!