Глава 1: Школа як вона є...

«Мене звати Кет, мені п'ятнадцять. Домашні кличуть Катруся. Я 
змирилася.  
Моя родина виглядає звичайною. Маман — останнім часом я зву її так... 
Це прізвисько я підчепила від її «тюбика», мого Бро! Отже, про що я? Десь 
на фоні ТЦ ми виглядаємо як сім'я: мама, тато і донька. Коли мені кажуть, 
що я схожа на маман, це дивно і смішно — вона, бляха, вампірка! А я - 
людина! Так, вам не почулося! Вона харчується виключно свіжою кров’ю, 
а її тюбик — професійний мисливець на нечисть (гора м’язів, пафосу і 
тактики). Як вийшло, що вони зійшлися? Це зовсім інша історія! І вона 
досить кріпова. 
У них якось затягнувся романтичний період, і це бісить! Тож через одного 
збоченого діда я пропустила майже місяць школи. Репетитори... краще вже 
уроки від Бро! Було тяжко, але зрештою я шкільну програму наздогнала і 
перегнала! Але лекції Бро все одно корисніші!»  
З тих часів, як ми не без раптової допомоги одного хаотичного демона 
завалили одного збоченого діда, колишнього грумера маман, пройшло два 
роки." 
Першим уроком була фізкультура — предмет, який їй здавався надто 
легким. Нормативи з бігу, стрибки через козла, канат... для неї це були 
ігри першоклашок.  
Вчитель фізкультури Анатолій Анатолійович дивився на її навички з 
підозрою. Заспокоював себе тим, що дівчинка просто фізично розвинута і 
в неї талант. Але в жодну шкільну секцію вона не ходила.  
Сьогодні відбулося щось дивне. Новенький обігнав Катерину в забігу по 
колу. Її однокласники почали збуджено перешіптуватися.  
— Було весело, — сказав новенький і простягнув їй руку, посміхнувся 
дивлячись прямо в очі. 
— Дядьку, ти випендрьожник! — Кет закотила очі й пішла до компанії 
своїх подружок.  
Щось в цьому типі не сподобалося їй одразу. Ця посмішка, ці очі - вона 
бачила в них не красу, а хижака.  
Дівчатка про щось щебетати весь цей час. Побачили як Кет йде до них, 
перестали сміятися і подивилися на свою роздратовану подругу:  
— ОМГ! Він. Тебе. Обігнав! — защебетала Кріс. — А він нічогенький 
такий, — піддакнула Таня, — може, то такий підкат...  
— Серйозно? — Кет затулила лоба долонею. — Ну чому в людей довкола 
мене такі жахливі смаки?  
Продзвенів дзвінок, і вони пішли перевдягатися. Весь цей день для Кет 
був суцільним пеклом. З усіх предметів новенький був з нею на рівних. 
Посміхався всім тою надто солодкою посмішкою, через яку дівчата точно 
зітхають в романтичних фільмах. Хотілось просадити йому в щелепу, щоб 
трохи виправити ту ідеальну посмішку. 
«Він точно не людина!» — подумала вона. Іронічно. Кет чула це занадто 
багато разів на свою адресу.  
Вона хмикнула і закинула рюкзак за плече, перевірила шнурівку на своїх 
берцях, дістала телефон і відкрила новини. «Розслабся. Живи звичайним 
підлітковим життям! Це все нас більше не стосується! Які ж вони стали 
дивакуваті! Рая і Богдан виглядають так, наче їх взагалі цей світ більше не 
хвилює... В них одна дурнувата романтика! Ну, принаймні Бро гарно 
готує!»  
В животі Кет забурчало. Вона дістала з рюкзака сендвіч домашнього 
приготування і зробила великий «кусь». Її щоки надулися, як у хом’яка, і 
вона насолоджувалася смаком, як раптом хтось торкнувся її плеча.  
Вона відстрибнула, як дика тварина, різко обернулася і кинула погляд 
звіра на свою «здобич», її рука застигла в кишені, стискаючи зброю. Вона 
ковтнула пережований шматок сендвіча:  
— Тобі шо, жити набридло? - скрізь зуби процідила дівчинка. 
— Слухай, ти ж Кет? — заговорив він надто спокійно. — Чому я тобі так 
не подобаюся?  
Подивився на неї так щиро, що в ту щирість на мить захотілося вірити. 
Швидко відігнала цю думку. 
— Від тебе тхне нежиттю! — Кет наблизилася до хлопця впритул. — 
Завтра в нас хімія. Будь обережним, щоб іони срібла не потрапили в твою 
кров. - Проговорила крижаним тоном, дивлячись прямо в очі. 
Вона відійшла, розвернулася і попрямувала в напрямку дому. 

Якщо вам сподобалася історя, підтримайте коментарем і вподобайкою. Дякую!