Розділ 40

Епілог

Минув рік з народження Соломійки, нещодавно ми переїхали в двоповерховий будинок за місто з невеличкою власною територією та басейном. Заміська тиша те, що потрібно для міцного сну донечки, як зараз Соломія спить, а я в гамаку поруч з нею працюю, поки дистанційно і делька годин на день.

Сьогодні в нашої донечки день народження, тому ввечері тут буде гамірно і весело, прийдуть наші друзі, щоб привітати. Артемко теж з хвилину на хвилину має бути, щоб підготувати продукти, бо буде грилювати.

За цей рік ми розширили своє бачення про щастя, виявляється можна бути щасливими в тиші, виявляється, щоб бути щасливою достатньо ранкову каву випити гарячою, для щастя достатньо однієї посмішки, також  зрозуміла, що я безмежно кохаю Артема, як чоловіка, а тепер ще й, як батька, бо він чудовий та уважний.

Проходить трішки часу і чую, що приїхав Артем, прямує до мене безшумно, бо я жестами пояснила, що донечка спить. Артем із оберемком квітів і повітряними повітяними, найкраща розваги для Соломійки, як прокинеться.

- Привіт - нахиляється, щоб поцілувати.

- Привіт, дякую за квіти, вони прекрасні - кажу встаючи.

- Як давно заснула наша красуня? - цікавться Артемко.

- Ще годину точно буде спати, ідея із переїздом за місто виправдалась на всі сто відсотків. Ходімо до тереси - шепочу, щоб можна було нормально поговорити.

- Ти працювала? - помічає Артем мій імпровізований офіс.

- Так, а що там в офісі?

- Все добре, кількість клієнтів вражає, потрібно ще шукати працівників, може займешся цим? - запитує Артем і обіймає, коли опиняємось на терасі.

- Навіть не знаю, це дивлячись, як мій бос мене попросить - намагаюсь фліртувати із власним чоловіком.

- Хм, як бос попросить не знаю, а от, як чоловік знаю - Артемко пристрасно цілує, це як завжди глибоко, гаряче і жадібно, його руки обіймають мою талію і ковзають під край футболки, торкаючись моєї шкіри, притискаючись ближче, щоб я відчула наскільки він радий мене бачити. Мої пальці ковзають у волосся Артема, я знаю він любить, коли я так роблю.

- Кохана, якщо ми продовжимо, то наші сусіди побачать, щось дуже пристрасне - ледь стримуючись промовляє Артемко.

- Так, давай залишимо продовження після святкування і у нашій спальні.

Я повертаюсь назад до гамаку, щоб завершити роботу і бути поруч, як Соломійка прокинеться, спогадами поринаю у нашу весільну подорож, що була на Сицилії і по поверненню продовжилась в Карпатах. Це був неймовірно проведений час разом, купання в морі, вечірні прогулянки на березі Середземного моря, піші екскурсії містом і звісно дегустація місцевої їжі. З нами поїхала Марія Іванівна, щоб допомгти із Соломійкою і в нас був час побути удвох на цьому романтичному острові. Я закохалась в Палермо.

Після Сицилії тиждень були в Карпатх, українські гори, які вражають своєю величчю і атмосферою релаксу, природа унікальна і люди добродушні, жили в будиночку серед природи, але близько до міста, бо Соломійка рапто що, потрібно бути поруч до міста.

За спогадами нещулась як пройшов час і донечка вже прокинулась і тихенько розглядає неба блакить.

- А хто тут вже прокинувся, ходи до мами - беру на руки донечку - ходімо татка пошукаємо, привітаємось. Довго шукати не доводиться, Артем вже завершує приготування до вечері.

- Татко, ми вже прокинулась - Соломія бачить Артема і посміхається і рухає ніжкми та ручками.

- Соломійка, привіт - обіймає мене і Соломію - підеш до татка? - Артемко вже переодягнувся із костюма у шорти та футболку і забирає в мене Соломію.

- Як так, я народжувала, а донька схожа на тебе, як дві краплі - жартома обурююсь.

- Кохана, в неї твоя чарівна посмішка і колір волосся, а син буде схожий на тебе - це дійсно так - відпустемо маму, щоб вона переодягнулась, а ми будемо зустрічати гостей? - Артем звертається до доньки.

- Дякую, я швидко і повернусь - цілую доньку і Артема.

Уже спускаючись донизу чую голоси із тераси, вже хтось приїхав, це був Іван та Марійка і Влад, Соломія вже на руках у Марійки, а Іван її розважає.

- Привіт - підходжу ближче і обіймаю по-черзі кожного.

- Привіт, мама прийшла - Соломійка одразу тягне до мене ручки. Беру на руки і сідаю в крісло.

- Що потрібно допомогати? -  Марія вмикається одразу.

За розмовами час проходить швидко і приготування також, Артем організовує простір для Соломійки, поки ми сідаємо за стіл, як раз саме вчасно доєднуються наші друзі. Я сідаю поруч із коханим, він одразу обіймає, а я спираюсь спиною на його груди, іноді беру Соломійку на руки, коли вередує.

Під час святкування згадуємо що відбулось за цей рік, отримуємо вітання щодо народження нашої донечки, Соломіє буде що завтра розпаковувати, звісно із допомогою татка. 

Уже пізно ввечері, коли всі розійшлись, ми залишились в трьох, я вкладаю Софійку спати колихаю та співаю колискову, Артем виходить із душу і я передаю йому естафету, на трішки затримуюсь біля дверей милуючись картиною.

Заходжу до дитячої кімнати, що навпроти нашої, Соломійка мирно спить в себе в ліжечку, поправляю простинку і цілую в щічку. Прямую до нашої спальні, де двері причинені, привідкриваю і бачу запалені свічки і Артемка із квітами в одних боксерах.

- Кохана, дякую тобі за донечку і за те, що більше року тому сказала так - дарує квіти і запаморочливий поцілунок.

- Дякую, кохаю тебе - з ставлю квіти у вазу і повретаюсь до Артема в обійми.

- І я тебе кохаю, дуже. Це ще не всі подарунки - простягає мені ключі від авто.

- Це авто,серйозно, дякую - Артем бере мене на руки і ми цілуємось - ти найкращий чоловік, мені дуже пощастило зустріти тебе - шепочу між поцілунками.

- Продовжимо, на чому ми зупинились - я перша знайшла губами губи Артема і ми втрачали стриманність, з кожним подихом і дотиком. Не відриваючи погляду Артем лягає на ліжко і тягне за собою, а далі віддаємось пристрасті, це так солодко і так добре, коли кохаєшся керуєшся коханням.