Розділ 38

- Коханий, я готова, можемо їхати - заходжу на терасу, де Артемко чекав на мене і щось переглядав в телефоні. 

- Виглядаєш чарівно - отримую поліцунок за вушко - ходімо - ховає телефон і допомагає мені накинути піджак, бо сьогодні погода вже осіння, а не літня, хоча і вересень тільки розпочався. Артемко пильнує, щоб я не захворіла,  бо як він каже, погода вересня дуже підступна, ніби тепло, але захворіти можна дуже швидко. А враховуючи що я вагітні ризикувати не хочеться.

- Дякую, коханий.  Ми одразу до твоїх батьків їдемо, бо мої сказали, що самі знайдуть дорогу, бо знають що таке навігатор, ми що діти маленькі - переказую слова батька, Артемко у відповідь посміхається.

- Добре, тільки заїдемо по квіти і твоєму татові хочу щось купити, даси пораду що можна? - звертає на мене погляд.

- Хм, в тата є пасіка, бджільництво це його хоббі, то можна аксесуари для пасіки обрати - одразу відповідаю і згадую, як солодко пахне на пасіці.

- Дякую за пораду, так і зроблю. Пам'ятаєш, якщо буде нудити в дорозі одразу скажеш - ніби звична фраза,  а в ній стільки турботи і це так кожний раз, як сідаємо в авто.

- Обов'язково, коханий - переплітаю наші руки, поки Артем кермує автом.

Артем купує квіти, обирає волошки, потім їдемо, щоб купити татові подарунок, Артем вирішує придбати набір інструментів для бджільництва. Проходить трішки часу і ми вже їдемо до наших батьків.

Година в дорозі і ми на місці, почуваю себе добре, але почала вже помічати, що після обіду з'являється сонливість. Сон для вагітних найкраще відновлення і я цьогому не опираюсь, а користуюсь можливістю поспати.

Підїжджаємо до будинку і бачу авто батьків, уже на місці, цікаво, коли приїхали і як проходить знайомство? Виходжу із авто і чую галас, що долинає із подвір'я, впізнаю голос тата і одразу з'являються тепло в душі, скучила.

- Готовий? - запитую в Артема,  як виходимо з авто.

- Звісно, а ти? Ти хвилюєшся? - звертає на мене погляд.

- Трішки, все ж перше знайомство наших батьків - розумію, що хвилювання безпідставні, але як є, може це гормони так впливають.

- Не варто і тобі не можна хвилюватись, чуєш, кохана - і так ніжно приобіймає позаду і ставить руки на живіт і гладить. 

- Чую, не хвилюйся - наше спілкування переривають батьки.

- Ой, наші дітки приїхали, а чому не заходите? -  запитує Марія Іванівна наближаючи до нас.

- Привіт, мамуль, це тобі - Артем дарує квіти і обіймає.

Знайомтсво батьків пройшло дуже вдало, вони знайшли спільну мову, тато вже запрошує до себе в гості, щоб показати пасіку, ну і звісно без меду він в гості не їздить. 

А із подарунком Артема мед буде ще смачніший, бачу, що подарунок татові сподобався. А в мами в очах помічаю, як вона слідкує за Артемком і в голові оцінює його і ставить плюс, чи мінус, але хвилюватись не варто, бо схвалення мами він уже отримав.

Я так розумію, що в майбутньому нашим батькам не треба буде привід, чи нас, щоб бачитися.

Після смачнного обіду, переходимо в зону відпочинку, де п'ємо лиш і говоримо, мама звертає увагу,  що я нічого не п'ю, хоча всі інші п'ють вино, але нічого не запитує.

Артемко пошепки пропунує сказати зараз і я у відповідь киваю головою. 

- Родина, в нас є новина - Артемко міцно тримає мене за руку - ми станемо батьками.

Артему не дають сказати все, що він хотів, накидаються з обіймами та вітаннями. Очі батьків наповнені щастям і світяться радістю та теплом. Як в нас, коли ми тільки дізнались про вагітність.

- А коли весілля? - раптом запитує тато. Я неочікувала це питання, бо ми з Артемом про це не говорили. 

- Та власне, у вересні, можливо - промовляє  спокійно та впевнено Артем, а в мене автоматично з'являється подив на обличчі.

- У вересні наступного року? - перепитую в Артема.

- Та, ні, в цьому році. Ми це обговоримо наодинці, добре, кохана - це вже Артем шепоче мені на вухо і цілує.

- Добре, ми як знатемемо дату повідомимо вас - звертаюсь до батьків, а власне, чому тягнути, весілля нічого не змінює у наших стосунках, тільки узаконює їх.

- Добре, добре - відповідає мама.

Розпитують про самопочуття і який термін і рекомендують відпочивати і гарно харчуватися, а потім непомітно для всіх наші мами розповідають про їх вагітність і народження, а я в комфорті і в обіймах засинаю. Я ж кажу після обідній сон.

Прокидаюсь від того, що мене несуть, підіймаю голову, а це Артемко, пояснює, що переносить у свою кімнату, щоб я зручніше на ліжку відпочила, а я вже спати не хочу, виспалась і знову сповнена сил. 

Пізно ввечері повертаємось додому, батьки залишаються на ночівлю, а завтра будуть повертатись.

Я неймовірно щаслива, що все вдало склалось і на цій хвилі не зчулась, як заснула, як тільки вийшла із душу і торкнулась головою подушки.

Проходить три місяці, за цей час я вже округлилась, вагітність помітна, але я і не думала приховувати, навпаки іноді виникає бажання одягнути приталену сукню, щоб підкреслити. Вагітнсть пасує жінці, особлива природня краса.

Ось ось ми дізнаємось, хто в нас буде, всі голосують за дівчинку і ми також.

За цей час ми побрались, весілля було невеликим під відкритим небом в українському стилі, тільки рідні і близькі.

Весільну подорож вирушимо вже після народження нашого дива.

Щодня Артемко запитує, як я себе почуваю, а ще вази в квартирі не бувають пусті, ніколи. 

Я ще ходжу на роботу, але Артем пильно слідкує щоб я добре відпочивала і не перенавантажувала себе.

Періодично бачимось із Марійкою, їй Іван зробив пропозицію і вони готуються до весілля, Марія старанно просить, щоб я не здумала народити раніше їх весілля, щоб я обов'язково прийшла на їх весілля,  а я у свою чергу, домовляйся із похреснецею самостійно.