Розділ 37

- Я стану татом - тихо промовляє Артем, він ще перебуває в ступорі, але згодом я помічаю, як поступово  він усвідомлює, те що сказав і я бачу посмішку на його обличчі, а в очах радість я видихаю.

- Так, у нас буде дитина, неймовірно правда? - я встаю із дивану і одразу потрапляю в міцні обійми коханого. Це те, що мені, тобто нам необхідно. Прикладаю руку до свого поки що плоского живота.

- Неймовірно, маленька. Дякую тобі - поцілунок - я дуже щасливий, емоції, що зараз в моєму серці неможливо описати.

- І я - отримую ще один поцілунок у вуста.

- Чекай, а коли ти дізналась?

- Сьогодні, після того, як ледь не знепритомніла на річці виникла думка, що можливо я вагітна, а не втомлена. Потім купила тест в аптеці і він позитивний.

- Ось чому ти не хотіла, щоб я пішов в аптеку - я стверджуючи киваю головою - Ледь не знепритомніла, мене хвилює твоє здоров'я, підемо завтра до лікаря? - озвучує Артем.

- Не хвилюйся, все добре, це звична реакція під час вагітності, але до лікаря поїдемо, щоб засвідчити, що точно вагітна - заспокоюю татуся, що хвилюється. Тато, цікаво, в нас буде син, чи донька? Байдуже, головне, щоб дитина була здоровою.

- Я зараз домовлюсь за візит, а завтра зранку перед роботою заїдемо, добре? - обожнюю оперативність Артема.

- Можна, я не проти, а потім одразу на роботу, бо я й так багато пропустила, що треба наздоганяти.

- Маленька, давай домовимось одразу, без фанатизму, головне це ти і ваше здоров'я, я допоможу у роботі, або попрошу Марію ще залишитись - мені подобається, що Артем пропонує варіанти, а не категорично забороняє працювати, хоча чому я дивуюсь - це точно не про нього, щоб щось мені забороняти.

- Не потрібно, Марія так мріяла про новий офіс і себе в ролі керівниці, не забирай цього в неї. Я впораюсь, але обіцяю, що як буде потрібна допомога, обов'язково скажу - цими словами  працюю на випередження, бо вже бачу як Артему це не дуже подобається. Я вагітна, а не хвора.

- Добре і що хоче моя вагітна наречена?

- Тебе - більш нічого не встигаю сказати, бо Артемко підіймає мене на руки і несе у нашу спальню. Про вечірній перегляд фільму ми забуваємо,  а насолоджуємось одним одного. Артемко максимально обережний і ніжний зі мною, ніби я порцелянова, але в той час пристрасний, який знає, як зробити, щоб ми отримали насолоду разом.

Зранку прокидаюсь в гарному настрої, ніби і не вагітна, ані тому вранішньої нудоти, ані стрибків настрою. Помічаю, що Артема поруч нема, тому вирушаю на його пошуки, одягаючи його футболку.

Знаходжу коханого на кухні за приготуванням сніданку, в піжамних штанах із голим торсом, ммм, так і стояла б і спостергіла, але робочий день і потрібно оперативно збиратись до лікаря.

Дивлюсь на годинник, що лишень шоста тридцять, часу вдосталь.

- Привіт - підходжу до Артема і отримую свій солодкий поцілунок.

- Привіт, як себе почуваєш? - вже розумію, що на період вагітності я буду дуже часто чути це питання.

- Почуваюсь чудово і сповнена сил. Давно прокинувся?

- О шостій, сніданок майже готовий, снідаємо і будемо збиратись в клініку, в нас візит на восьму. 

- Так, я тоді швидко в душ і будемо снідати.

- Ага, біжи - киває Артемко, перевертаючи омлет.

Після душу йду в спальну щоб одягнутись, обираю приталений топ і широкі штани, волосся залишаю розпущеним. 

Коли заходжу на кухню, помічаю, що Артем теж уже одягнувся, біла сорочка і темно-коричневі штани.

- Ти дуже красивий - кажу чисту правду, ну і пощастило мені зустріти такого красеня.

- Дякую, красуне, ходи, будемо снідати - підходжу до стільця, але Артемко не дає мені сісти, а сам сідає і садить мене на коліна до себе і обіймає за талію, а я у відповідь проводжу рукою по шиї і цілую.

- Ми спізнемось - кажу.

- Ні, я погодую вас і вирушаємо - ставить руку на мій поки що плоский живіт.

- Як гадаєш, хто в нас буде? - запитую і куштую омлет - ммм, смакота.

- Думаю буде дівчинка, в моєму роду так стається, що покоління хлопців,  потім покоління дівчат - весело відповідає - а ти кого хотіла б?

- Нічого собі, цікава закономірність. Я б хотіла дівчинку - а потім хлопчика, але це я вже не кажу, а лише в думках. Завжди мріяла про велику щасливу сім'ю, щоб в будинку було гамірно від дитячого сміху.

- Коли скажемо батькам?

- Давай на вихідних поїдемо на вечерю і тоді скажемо - пропоную.

- Згода. Ти не уявляєш як батьки зрадіють - а потім додає - Я буду повільно їхати, але якщо буде нудити тільки скажи - промовляє Артем, як ми сідаємо в авто.

- Ага, ой, хтось телефонує - дивлюсь на дисплей, а це моя мама - моя мама, ніби відчуває, шо стане бабусею - кажу в голос.

- Так, привіт мамуль - поки їдемо в клініку розмовляю з мамою, мама ділиться новинами, що трапились за минулий тиждень, а я у свою чергу  запрошую батьків до нас в гості, бо батьки про Артема знають лише по телефону, хоча ми вже заручені, а знайомства ще не було. Батьки довіряють моєму вибору і я дуже ціную, що вони завжди мене підтримують. 

 Завершую розмову, бо бачу, що ми вже на місці - коханий, батьки планують приїхати на тижні, ти не проти?

- Звісно ні, можливо вони зможуть приїхати на вихідні і ми одразу познайомимо наших батьків і скажемо, що ти вагітна.

- Хм, чудова ідея,  я запитаю в батьків, чи зможуть на вихідні. Ходімо? - запитую.

- Так - тримаючись за руки заходимо в клініку.

Огляд триває недовго, я вагітна і вагітність розвивається добре, а от консультація триває довго. Артем розпитує все про харчування,  вітаміни, відпочинок, сон і фізичні навантаження для вагітних і не забуває запитати про психологічний стан вагітних і які поради для татусів. Я уважно слухаю, а Артем щось фіксує в телефоні і при цьому не забуває посміхатися мені.

Мені дуже приємна така увага та турбота, про що кажу Артему одразу як виходимо. 

- Ти будеш чудовим татом.