Розділ 33

Батьки Артема мешкають за містом в мальовничому селищі, поруч річка та красива галявина для відпочинку, яку Артем обіцяв показати згодом. Будинок, де мешкають батьки будував ще прапрадідусь Артема і це викликає захоплення, що так цінується сімейна історія. 

Під'їжджаємо до будинку і помічаю, що Іван та Влад уже приїхали, трішки видихаю. 

Виходжу з авто і Артемко одразу переплітає наші руки, відчуваю його підтримку і рівень хвилювання трішки знижується. Артем поруч і це найголовніше.

Заходимо в двір і я бачу красивий сучасний двоповерховий будинок в мінімалістичному українському стилі і це вражає із першого погляду.

- Дуже красивий будинок - нестримуюсь від коментаря.

- Дякую, ти це мамі скажи, одразу будеш її найулюбленішою невісткою - з посмішкою промовляє.

- Я серйозно.

- І я - відповідає Артем. Я не встигаю відповісти, бо помічаю зону барбекю і поруч батьки та брати Артема  їх погляди спрямовані на нас.

За руки так і йдемо, а я ще тримаю подарунок для Марії Іванівни, а Артем  для Віктора Олександровича. Підходимо до літньої тераси де вже майже накрито на стіл і мама Артема тепло посміхається:

- Артемко, яка вона в тебе красуня - розчулено говорить до Артема, але погляд її на мені. І я непомітно для всіх видихаю і посміхаюсь у відповідь.

- Дякую мамо, я знаю, що мені неймовірно пощастило - обіймає маму - знайомся, це Софія, моя кохана наречена, а це Марія Іванівна, моя мама - знайомить нас Артем.

- Вітаю, рада знайомству - простягаю руку, але Марія Іванівна обіймає.

- Софіє, нарешті ми познайомились, рада, що наша сім'я збільшується - Марія Іванівна так щиро це говорить, що я вже і забуваю, що хвилювалась. 

- Віктор Олександрович - підходить батько і обіймає за плече Марію Іванівну і простягаю мені руку.

- Софія, рада знайомству. 

- Батьки, ми з подарунками - Артемко віддає татові, а я простягаю Марії Іванівні.

- Дякую, моя хороша, ой, а що це? - помічаю, що Марії Іванівні дуже подобається подарунок, особливо сертифікат.

- Це сертифікат для одягу на танці, ти ще ж ходиш? - говорить Артем.

- Так, ходжу, Софіє, може ти зі мною підеш і допоможеш мені обрати? - запитує Марія Іванівна з надією.

- Так, звісно - відповідаю без роздумів. Мені приємно, що Марія Іванівна шукає можливість краще познайомитись із майбутньою дружиною Артема. Одразу видно, що вони дбають про своїх синів.

- Дякую, доню - обіймає мене ще раз і я остаточно розслабляюсь, бо Артема батьки дуже привітні і здається мені, що я їм сподобалась.

- Ну, що будемо за стіл сідати, в нас майже все готово - запрошує Віктор Олександрович.

- Привіт - вітаюсь із Владом та Іваном, обіймаючи по черзі. Артем також вітається.

- Привіт, Софіє, все, в тебе вже нема шансу втекти від Артема - жартома каже Влад і незводить погляд із Артема.

- А я і не збираюсь тікати - одразу відповідаю.

Сідаємо за стіл на терасі, виглядає все дуже апетитно, ще тримається літня погода, хоча і вже скоро осінь. Складається враження, що Марія Іванівна  весь день готувала, але не виглядає втомленою,  а згадуючи слова Артемка про її любов до кулінарії, розумію, що для неї це не робота, а відпочинок.

- Все так смачно виглядає, що не знаю з чого почати, порекомендуєте? - запитую в Марії Іванівни.

- Звісно, доню, ось галушки із грибами, найсмачніші коли тільки приготовлені і трішки шпундри тобі поставлю - запах неймовірний, так і хочеться швидше скуштувати. 

- Ще спробуй оливки та сливи на грилі, це я готував - насипаючи каже Віктор Олександрович.

- Дякую - куштую галушку і це неймовірно смачно - як це смачно - озвучую свої думки, а Марія Іванівна розпливається в посмішці.

- Так, моя Марійка дуже смачно готує, дякуючи спорту я ще тримаю себе у формі, бо так би в двері не проходив - жартує Віктор Олександрович. 

- О, так, ми всі в дитинстві виглядали, як бабусина мрія, поки не підросли і не почали займатись спортом - розповідає Артем.

- Я тобі можу і фото показати, напевно Артема зі пухкенькими щічками ти ще не бачила - жартуючи промовляє Іван.

- Дивись, бо я цей сімейний альбом теж декому покажу - знає чим відповісти Артем.

- Оу, мені вже цікаво побачити фото - звертаюсь до Артема. Це можливість побачити,  якими будуть наші діти.

- Підемо після обіду, я тобі покажу свою кімнату, ну і фото побачиш - шепоче мені на вушко і ніжно цілує.

- Ага - відповідаю, майже муркочучи, так мені зараз добре.

Далі атмосфера за столом перетікає в сімейні розповіді, Марія Іванівна розповідає про дитинство хлопців, що про відпочинок тільки і мріяла, постійно була в русі і так звикла до цього, що зараз уже рух - це частина її життя. Каже як вона рада, що в неї з'явилась доня серед чоловічого царства і буде з ким потеревеняти, хоч і подруги в неї є, але це не те.

А я тішусю таким ставленням до мене, що довіряють вибору Артема і не просто приймають, а схвалюють його. 

Віктор Олександрович розповідає про історію села та будинку і що є фото як виглядала глиняна хата і який зараз має вигляд, кожне покоління, щось змінює і обов'язково це фотографує, але всі керуються одним правилом - це екологічність і український стиль.

Гарне та зелене подвір'я теж здобуток Віктора Олександровича і ще сад, по якому екскурсія буде ближче до вечора, бо зараз дуже спекотно.

За розмовами трішки розповідаю про себе, батьки активно запитують про дитинство, студентські роки і як я потрапила в Івано-Франківськ, про батьків. Артемко уважно слухає і шепоче, що якщо не хочеш можеш не відповідати, але мені настільки комфортно, що я максимально відкрита. Мені нема що приховувати, тому відповідаю щиро.

Близько восьмої вечора Марія Іванівна вирушає за десертом, а я пропоную допомогти. Йдемо на літню кухню, я відповідальна за каву, чай, а Марія Іванівна дістає десерт.

- Мені Артем казав, що твій улюблений десерт брауні, а я приготувала український брауні, шоколадно-гречаний пляцок із вишнею.