Розділ 27

Після того, як Артем сказав привіт, проходить певний час, коли я нарешті відповідаю: 

 - Привіт - Артем весь цей час терпеливо чекав на мою відповідь, незводячи очей з мого обличчя.

 - Софіє, впустиш? - у вухах чується стукіт власного серця, я дивлись на Артема і тепер розумію, чому Іван змовчав. 

Артем виглядає жахливо, обличчя у синцях губа розбита, кісточки на руках збиті, це все що можу побачити, одяг приховує синці, що можуть бути ще.

- Що з тобою? - відповідаю питанням на питання. Мене дуже схвилював його понівеченний вигляд.

- А, це - показує на обличчя - незважай, мене зараз більше душа болить - знову пауза,  Артем чекає на мою відповідь, а я і не думаю втрачати шанс на розмову, тому промовляю:

- Проходь на кухню, а я зараз - Артемко проходить на кухню, а я йду у ванну кімнату, десь там я бачила аптечку.

Поки шукаю аптечку, є час зібратись із думками. Вмиваюсь холодною водою, що допомагає прийти до тями. Боже, як я скучила за його голосом і за його обіймами, ми не бачились всього день, а емоції такі ніби вічність. Емоції потім, зараз правда.

Заходжу на кухню, Артем розкладає тарілки на столі і коли він тягнеться на інший кінець столу, помічаю, як кривиться його обличчя від болю, отже, ще і ребра постраждали. 

- Я тут трішки погосподарював, ой зачекай, я забув - з цими словами виходить із квартири і через хвилину повертається із піонами ніжно рожевими та білими - Це тобі, пробач мене кохана. 

- Дякую - вдихаю приємний аромат квітів - ще хвилина і піцу можна діставати, тому давай я поки оброблю твої рани - поки кажу, знаходжу вазу і ставлю квіти у воду. 

- Давай спершу поговоримо, мені не сила терпіти, я хочу все прояснити, я хочу, щоб ти знала, що в мене не було серйозних стосунків з нею.

- Пропоную робити це паралельно, ти говориш, а я погляну на твої синці, всі синці і травми що є - з натиском промовляю та дивлюсь пильно в очі.

- Давай - Артемко сідає на стілець, а я поруч, дістаю антисептик і бинт - я почну із далеку.

Артем розповідає, що стосунків як таких з Іриною не було,почуттів також.Вона працювала в його салоні, її привів партнер Артема, після стажування, в них був декілька раз секс і все, без обов'язків. Це влаштовувало обох.

Перед нашою зустріччю, Артем вже тривалий час не бачився із Іриною. Слухаючи все що розповідає Артем, не можу зрозуміти чому він мені збрехав тоді і тому задаю це питання, що турбує.

- Чому ти тоді мені збрехав?

- Бо не хотів псувати момент, то вона мені телефонувала, коли я чекав тебе біля авто. Просила прийти на день народження, хотіла привітати та попрощатися. Але в нас не було жодних стосунків, щоб прощатися.

- Можливо у вас було щось більше, ніж стосунки без обов'язків? - не дивлюсь в очі, бо боюсь бачити, що я права, концентруюсь на рухах.

- Маленька, подивись на мене, залиш це - Артемко забирає антисептик і бинт. Підіймає моє підборіддя і чекає, поки я наважусь підняти очі.

- Мені боляче про це говорити, я боюсь побачити в твоїх очах почуття до неї - вирішую скзати про свої хвилювання. Я хотіла правди із його сторони, то і зі своєї маю казати правду.

- Немає в мене до неї ніяких почуттів - я підіймаю очі і бачу, що він щирий в своєму зізнанні - я кохаю тебе, я кожну хвилину картав себе, що не сказав тоді тобі правду, тоді не було б цих страждань - я ніяк не коментую його слова.

- Ти мені віриш? - запитує Артем.

- Те, що в тебе немає до неї почуттів, так, але я так і не почула відповідь на своє питання.

- Ти про той дзвінок?

- Так.

- Я злякався, тому тоді і сказав, що не дівчина телефонувала. Я думав, що пізніше тобі все розповім, хоча нема про що розповідати, бо не було ніяких обіцянок Ірині,  але вийшло все по-іншому. Я зробив висновок, я тепер завжди буду говорити правду,  тільки пробач мене.

- Дай мені час, давай вечеряти.

- Добре, тільки повертайся додому,  в нашу квартиру.

- Я подумаю - серце вже прийняло рішення, що пробачає, але я ж не можу одразу про це сказати, хай ще трішки помучиться, щоб краще урок засвоїв.

- Маленька, цей божественний аромат - коментує, поки я дістаю піцу із духовки, потім на столі з'являють фрукти та овочі.

- Дякую, ходімо на диван, я ж бачу, що тобі боляче сидіти, розповісиш, що сталось? - ставлю їжу на журнальний столик, поруч із диваном

- Частина того, що Ірина вирішила приїхати, це не її почуття до мене, а бажання помсти колишнього партнера. Він образився, що я вирішив закрити бізнес в Києві.

- Ого, ти побився із ним? - бачу, що Артем не має бажання про це говорити, але я не відступлю поки не дізнаюсь, що сталось - Артеме, я хочу почути правду.

- Так, я поїхав в бар, напився. Потім дізнався, що він приїхав в Івано-Франківськ мені потрібно було щось зробити, бо ця злість мене руйнувала всередині. Іван заборонив до тебе їхати, а я злився, що причина твоїх сліз я. Що я причини того, що ти втратила довіру до мене.

- Я здивована що ти послухав Івана.

- Я теж, але так було правильно, не хотів робити тобі ще боляче. Як би мені не було важко, але я поважаю твоє прохання, що тобі треба час, щоб все обдумати.

- Мені потрібен був час, щоб відрефлексувати все те, що я відчула і що далі.

Після розмови ми смакуємо піцу, Артем розповідає, що колишній партнер виявляється майстер спорту із боксу і тому так дісталось Артему. Але і колишній партнер виглядає не краще. Після розповіді, прошу, щоб він більше так не робив.

Я вже настільки розслабилась, що ніби і не було вчорашньої ночі і дня.

- Я вже пробачила - пошепки кажу.

- Кохана, йди до мене - Артемко мене обіймає і припадає до моїх губ і я пристрасно відповідаю. 

Цей поцілунок був палким і невгамовним, наче буря, що виривається назовні після довгого штилю. Руки Артема ковзають по моїй спині, я ніжно проводжу пальцями по його  волоссі - і кожен рух, кожне зітхання було вибухом почуттів, що давно шукали виходу.