Розділ 24

Щойно ми з'являємось у дверях, погляди усіх запрошених на чолі із Владом та Іваном звертаються до нас, лунають вітання, непомітно для мене в нас в руках з'являються келихи з шампанським, я трішки розгублено усміхаюсь, бо народу дуже багато. 

Поглядаю на Артема, що міцно тримає мою руку, щоб я не думала відходити, виглядає трішки розгубленим, але в очах проглядається здивування та маленький натяк на радість.

Після загальних привітань, кожний підходить окремо та вітає, дарують подарунки, а Артемко мене знайомить зі всіма, хоча я мушу зізнатись нікого не запам'ятала, бо емоції щастя, від того, що Артемку все подобається, брали вверх. Між вітаннями випиваю трішки шампанського.

Поки всі гості займають свої місця, я встигаю з Марійкою піти у вбиральню, кажу їй як вона чарівно виглядає. Марійкадякую та пояснює, що це так на неї Іван впливає. Не можу не погодитися, бо це саме відчуття і в мене з'являється, коли поруч Артем, я розцвітаю. Не потрібно себе прикрашати, бо кохання найкраща прикраса для жінки. Марійка мене заспокоює, щоб  я не хвилюваалсь все пройшло вдало і вечірка сюрприз сподобається Артему. Після цих сліх, я хоч трішки видихаю.

Влаштовуюсь зручно біля Артема, навпроти Дмитро із дівчиною, а поруч зі мною Марія та Іван, зі сторони Артема сидять його друзі Олег та Юрій з дружинами, з якими ми були на вікенді.

За столом починаються розмови, святкова атмосфера, Артемко дякує за привітання і зізнається, що не здогадувався про сюрприз. Виглядає при цьому задоволеним від цього тепліє на серці. Я щиро намагаюсь позбутися тривожності, яка не дає насолоджуватись святкуванням, але щось непокоїть мене. Поки не можу собі це пояснити.

З моїх думок змушує виринути голос Артема:

- Софіє, ходімо потанцюємо - подає свою руку.

- Ходімо - лиш промовляю і міцно тримаю його за руку.

- Все добре, ти якась напружена? - запитує, як тільки починаємо танцювати.

- Все добре, це від хвилювання, чи тобі сподобається святкування - вирішую змовчати щодо своїх думок, не сьогодні,  не хочу псувати вечір.

- Звісно сподобався, маленька, не варто хвилюватись, всі мої люди тут і я тому дуже радий.

- Чесно, а чому ти не любиш саяткувати своє день народження, мені Влад розповів - затамовую подих очікуючи на відповідь.

- Я не люблю святкувати гучно, бо це не про мене, мені достатньо святкової вечері із коханою, але сьогоднішній сюрприз мені довподоби, щось новеньке.

- Я тобі ще не подарувала подарунок.

- Подарувала ще зранку в нашій спальні - ніжно проводить рукою по спині.

- Артемко, не змушуй мене червоніти. Я ще один підготувала, але хочу тобі подарувати наодинці.

- Мені вже цікаво, що це, може натяк буде - Артем бачить, що я хитаю головою, що ні - тоді як повернемось додому і подаруєш - невагомо торкається поцілунком.

Завершуємо танець і повертаємось за стіл, продовжується спілкування, гамірна компанія зібралась. Святкування майже завершується, не знаю як Артем, але я втомилась шалено, хочу скоріш додому і відпочити, виявляється я теж не прихильниця гамірних вечірок.

Повідомляю Артему, що вийду на двір із Марійкою, щоб подихати свіжим повітрям.

Виходимо і я відчуваю літню прохолоду, добре,  що взяла піджак, кутаюсь щосили.

Розповідаю Марії, що Артем вирішив закрити офіс в Києві і відкрити ще один у Івано-Франківську.

- Нічого собі, вирішив осісти тут. Ну ти і закрутила голову Вікторовичу, може він тебе і заміж вже покликав - викрикує на емоція Марійка.

- Ти що, тихіше. Ні, не кликав - червонюю миттєво. 

- Ой, бачила б ти себе, щічки червоні, коротка сукня, ухх, зараз би сюди Артемка - озирається в пошуках Артемка.

- Ага. Я думаю, що Артемко тобі запропонує місце директора в новому офісі - не встигаю я договорити, як Марійка починає стрибати та кричати і обіймати мене.

- Серйозно, я не можу повірити, повтори ще раз, мені ж не почулось - нашвидко говорить Марія, не забуваючи мене обіймати щоразу.

- Серйозно, Артемко зі мною радився.

- Чекай, це якщо правда, то ми будемо рідше бачитись - запал Марійки потроху спадає.

- На роботі так, але після роботи і на обіді можемо бачитись. Це не буде проблемою для нашої дружби - запевняю її.

- Добре, тоді я спокійна. А в тебе не було бажання очолити? - запитує Марія з інтересом.

- Ні, мені ще рано, досвіду нема, а ти вже стільки років працюєш і показники в тебе високі. 

- Ох, які новини, ніби це в мене день народження, а не в Артема. Життя налагоджується, скільки пройшло часу з бару, як я жалілась на свою долю, а зараз що, коханий чоловік поруч і кар'єрний зріст. Ух, як може швидко змінитись життя - я киваю у відповідь Марії.

- Привіт - синхронно з Марійкою переводимо погляд на дівчину, що підходить.

- Привіт - відповідає Марія. Я мовчу.

- Я Ірина ваша колега із Києва, тут святкує Артем свій день народження. Я напружуюсь від того як вона промовляє його ім'я.

- Ви маєте на увазі Артем Вікторович і яка колега? - Марія швидко бере себе в руки, а я зі сторони спостерігаю. Тільки Ірина має відповісти, як відкриваються двері і виходить Артем.

- Маленька, ходімо попрощаємось, тай будемо їхати - розумію, що він не бачить Ірину, бо стоїть до нею спиною - щось сталось, ти чому така бліда, втомилась? - продовжує говорити.

- Нічого не сталось, ми тут розмовляли з Марією, а прийшла Ірина і..

- Привіт Артеме, вітаю з днем народження. Познайомиш нас - вона підходить і  вішається на плече Артема.

- Ірина, ти що тут робиш? Я тобі по телефону все пояснив. - скидає її руку і відходить до мене. 

- Думаю, що те,  що було між нами варте того, щоб поговорити віч-на-віч, а не по телефону - ніяк не заспокоюється Ірина, говорить загадково.

Я не знаю де в мене з'являються сили, але я підходжу до Артема, він у свою чергу обіймає мене одніє рукою за талію, я відчуваю, який він напружений.