Розділ 23

Непомітно для мене настав день народження Артема та день вечірки.

Заздалегідь замовила торт медівник, за нашими вечірніми розмовами дізналась, що його улюблений медівник, бо в дідуся була власна пасіка, де він проводив багато часу, допомагав, а бабуся, як у винагороду пригощала медівником. Обжнюю слухати про щасливі спогади з дитинства.

Поки Артемко міцно спав я прикрасила кухню, підготувала свічку та торт, головний подарунок залишила на вечір, а от зараз подарую символічний - краватку, щоб ні про що не здогадався.

Вичікую ще п'ять хвилин, а далі готую нам каву, аромат неймовірний і невстигаю поставити все на тацю, як Артемко в одних боксерах заходить на кухню, сонний зі скуйовдженим волоссям до біса сексуальний.

- З днем народження, коханий - промовляю і посміхаюсь.

- Кохана, це так неочікувано, дякую - помічаю як змінюються емоції на його обличчі, спершу здивування, а потім щаслива посмішка.

- Загадуй бажання - чомусь вагається - ну, давай скоріш, щоб швидше збулось - дивлюсь на нього в очікуванні.

- Якщо ти в це віриш - я киваю у відповідь головою і Артемко заплющує очі про щось думає, посміхається, потім нахиляється і задуває свічку - хто сказав, що в мене день народження?

- Влад - я ж кажу обманювати я не вмію, тому в моєму випадку краще завжди говорити правду.

Артем нія це не коментує, а переводить погляд на мене та припадає до мої губ, між поцілунками нагадую за сніданок, але Артемко неслухаючи несе мене у спальню. Артем виріши почати із десерту.

Поліцунок видався глибоким, пристрасним, що я забула про все, були лиш ми і наше кохання. Кожний сантиметр моєї оголеної шкіри Артем торкався губами, ніжно пестив руками і я відповідала зі всією пристрастю на що була здатна. Ми кохались так вперше, так відчайдушно і з такою пристрастю, яку важку контролювати та й для чого. Ми змінювали ритм, пози, єдине що було незмінним це наша насолода при кожному рухові.

На сніданок залишилось зовсім мало часу, тому все відбувається в швидкому темпі, перед виходом я згадую, що забула подарувати кравтку, та я про все забула, після такого ранку, вміє Артем закрутити голову. Повертаюсь, а Артема прошу, щоб спускався і почекав в авто.

Швидко знаходжу подарунок і спускаюсь, помічаю, що Артем з кимось емоційно розмовляє по телефону, як наші погляди зустрічаються він вимикає телефон.

- Щось сталось? 

- Ні, все добре - хоча бачу, що він злий.

- Але я ж бачу, що ти злишся - не хочу залишати все як є.

- Це телефонували із колишнього життя, я взагалі не люблю святкувати своє день народження, тобто не любив до сьогодні  - я бачу посмішку на його обличчі.

- Добре, не буду на тебе тиснути - кажу і простягаю йому подарунок - твій подарунок, забула зранку подарувати.

- Маленька, дякую, я безмежно щасливий, що ти в мене є. Давай глянемо що тут.

- Хвилююсь - спостерігаю як Артем відкриває подарунок і мені подобається картина, яку я бачу.

- Нічого собі краватка, як ти її знайшла? Я її одразу і одягну, допоможеш?

- Це секрет, я не вмію зав'язувати краватки - зізнаюсь.

- Я тебе зараз навчу - повільно показує як потрібно зв'язувати, але я всеодно не запам'ятала, бо дивилась на його руки і згадувала наш сьогоднішній ранок.

- Готово, ходімо. Давай сьогодні ввечері підемо в ресторан, обереш? - відкриває мені двері авто.

- Так, звісно - не можу повірити, що буде так легко виконати план Влада.

Тільки сідаємо в авто пишу Марії, що їдемо в офіс, там теж чекає сюрприз для Артема, колектив його шанує і поважає, тому привітання на роботі він не уникне.

Їдемо ми майже в тиші, я думаю про той дзвінок і що викликало такі емоції і Артем напевно теж про це думає, бо бачу як він хмуриться. 

- Все добре? - не можу стримати себе від запитання. 

- Так, маленька, а чому питаєш? 

- Тому що після того дзвінка ти став сумним і про щось думаєш - пояснюю, що хвилює.

- Маленька, телефонував той, кого я б не хотів чути ніколи, тому і такі емоції, але це все в минулому. Ти краще скажи, чи ти обрала заклад куди підемо ввечері?

- Це телефонувала дівчина? - хочу з'ясувати, що його так болить і сумно від того, що він не хоче зі мною поділитися своїми переживаннями. 

- Ні - після довгої паузи відповідає і відводить очі - я тобі обов'язково все розповім, але не сьогодні.  Не хочу псувати цей день, добре - переплітає наші руки і цілує пальці.

- Добре, ти питав за заклад, так я обрала, це заміський комплекс, де ми були на природі, але там поруч є ресторан, ти не проти? - намагаюсь виглядати максимально природньо.

- Не проти, а чому саме там? - вперше як сіли в авто бачу його посмішку.

- Бо там розпочались наші стосунки - коротко відповідаю.

- Розпочались. Я замовлю столик.

- Давай я, це в тебе день народження - Артемко киває у відповідь і я внутрішньо видихаю.

Підходимо до офісу і тільки Артемко відкриває двері, як весь колектив в очікуванні команди скандує з днем народження, босе!

Я бачу Артемка таким розгубленим вперше, виглядає дезорієнтованим і таким сором'язливо милим.

Після вітання всі розходяться по кабінетах і Артемо повідомляє, що на вихідних запрошує всіх на пікнік, щоб відсвяткувати. Виглядає задоволеним, так і не скажеш, що він не любить святкувати своє народження.

Ближче до вечора накриває хвилювання, не можу знайти причини, але і хвилювання не вдається заспокоїти. Артемко зазирає близько п'ятої вечора, щоб поїхати переодягнутись і на шосту замовлений столик.

Влад повідомив, що всі будуть на місці близько шостої. А хто всі, я не уточнювала, знаю, що буде Марійка із Іваном, Дмитро із дівчиною.

Вдома швидко йду в душ, потім легкий макіяж, розумію, що Артемко вже зібраний і чекає мене. Одягаю коротку чорну сукню на широких бретелях на верх накидаю класичний підкаж того ж кольору і вперше за довгий час одягаю босоніжки на підборах.