Розділ 21

Вирішуємо з Артемом не заважати Марії та Івану, хай побудуть наоднинці, поки інші гості не прибули. Я думаю прийшов час їм поговорити і маю надію, що ця розмова завершиться створенням нової пари. Їх знайомство було не дуже вдалим, але почуття не потрібно ігнорувати, особливо, коли мова йде про кохання.

Прогулюючись до штучного озера озвочуюю своє запитання Артему:

- Ти здивувався побачивши Івана? - бо ми про це не говорили з Артемом. Цікаво, а він знає, що Іван та Марія провели ніч разом? 

- Та ні, я знав, що Івану подобається Марія? - спокійно відповідає.

- Серйозно, а чому я не знала? - одразу задаю запитання, але без обурення.

- Та не було що розповідати - пояснює обіймаючи.

- Ага, а я сьогодні дізналась, що Марії подобається Іван - посміхаюсь.

- Радий чути, брат в надійних руках і його серце не буде розбитим. Марія хороша людина - озвучує свої думки.

-  Марії теж пощастило із Іваном, я це ще під час знайомства зрозуміла - ділюсь своїми враженнями - загалом в тебе друзі всі хороші, ті, що у Франику.

-  Мені починати ревнувати? - голос серйозний, але в очах бачу тепло, тому розцінюю це як жарт.

-  Нема причин, ти в мене найкращий.

-  Кохаю тебе - нахиляється за поцілунком. Після завершення поцілунку вирішуємо повертатись до Марії.

Помічаю, що гостей вже побільшало і є колеги із роботи та рідні Марії. Весь час поки йдемо до Марії, помічаю, що  посмішка не зникає з її обличчя і поруч стоїть щасливий Іван, тримаються за руки. Щаслива за подружку як ніколи.

- Сім'я Бойчуків на місці, можна і за стіл - оголошує Марія, а я митьєво червонію та ніяковію і ловлю на собі погляд коханого. Ніяк не звикну до такого звернення, адже про це ще дуже рано говорити.

- Я щось не знаю? - запитує Іван.

- Це Марійка так жартує, куди можна присідати? - намагаюсь перевести тему.

- Все все, більше не буду, присідайте, будь ласка - Марійка запрошує за стіл. Поруч з Артемом Іван, а поруч з ним Марія, біля мене Оля, колега з роботи. 

Поки інші розсідаються, Артем нахиляється і шепоче:

- А, як би це був не жарт, а Софія Бойчук? 

- Артемко - не знаходжу слів, що відповісти.

- Рано? - незводить очей. 

- Мабуть та ще неочікувано, але мені безмежно подобається твоя реакція - зізнаюсь. 

- Мені теж - доводеться завершити нашу розмову або відкласти, бо Марійка знайомить всіх за столом. Видно, що спершу трішки  хвилюється, але це швидко минає, бо поруч найрідніші і тому нема причин для хвилювання. 

Далі починається святкування, розмови, тепла атмосфера, смачна їжа, романтична музика і коло людей робить цей вечір чарівним. Розмови не стихають, згадуються історії про Марійку з дитинства, якою вона була бешкетницею, лунає сміх, я наївшись кутаюсь в обійми Артема і від цього дуже тепло на душі. 

Потім починаються танці, а я так і сиділа б в обіймах Артема, але іменниниця бажає веселощів, тому вирушаємо на танцювальний майданчик. Деякий час танцюють лише дівчата, потім приєднуються чоловіки із інших компаній, наші залишаються на місці, лиш їх погляди звернені на нас. Помічаю, що Артем та Іван про щось розмовляють і паралельно дивляться в нашу сторону.

Коли починає лунати пісня повільного танцю, я вирішую перепочити, але куди там, Артемко повертає мене на танцювалий майданчик і я розчинаюсь в цьому танці. Артемко ніжно проводить рукою по спині і від цього мурахи. Дотики Артема завжди викликають в мене такі емоції та відчуття. І я маю надію, що Артемку теж так добре, коли я поруч і доторкаюсь до нього.

Святкування завершується смачним короваєм і словами подяки Марійки за свято, бо це найкращий її день народження. Іван обіцяє, що допоможе їй із подарунками та вдало дістатися дому.

Тому зі спокоєм ми вирушаємо додому. Майже пустим містом їдемо на таксі, тому і так швидко приїздимо. 

Вже у ліфті розумію, як втомилась і як хочеться чимдуж опинитися в обіймах Артема і в ліжку, щоб відпочити. Найліпше завершення цього дня заснути на плечі коханого.

 - Підемо разом в душ? - пропонує Артем.

 - Я тільки за, а далі сон, бо я дуже втомилась - ледь промовляю роздягаючись.

 - Маленька, втомилась - цілунок в плече - маленька, хоче спати - цілунок в скроню - маленька, хоче, щоб я зробив масаж? - цілунок в губи.

 - Так, а ти хіба не втомився? - неймовірний чоловік.

 - Ні, по приїзду додому відкрилось друге дихання.

 - Ходімо - тримаю руку Артема і ми крокуємо в душ.

Після душу виходжу розніжена і щаслива, лягаю на ліжко так, щоб Артемко теж приліг поруч, але він сідає біля моїх ніг та ставить мої ноги собі на коліна, вирішує зробити мені масаж.  Я розумію, що я вже після декількох хвилин масажу провалююсь у сон.

Неділя проходить у лінивому настрої, як раз те, що потрібно після насиченого на події тижня.

Прибираю в квартирі, купуємо продукти на тиждень, закриваємо домашні справи, я нарешті, наважуюсь повідомити власниці квартири, що я не буду продовжувати оренду. Завозимо ключі власниці квартири і Артемко ще п'ять хвилин слухає розповідь, як йому пощастило зі мною і яка я гарна господиня. Чи лякає мене швидкий переїзд, зовсім ні, я щаслива, а це найголовніше у прийнятті рішень. 

Ближче до вечора вирішуємо сходити в кіно на будь-який фільм. Як раз трапляється прем'єра українського фільму Уроки толерантності,  пепегляд на одному подиху, давно я так не сміялась. Повертаючись додому в авто, обговорюємо фільм і наші враження від українського кінематографу. 

Лиш перед сном мені пише Марія, що вже не може дочекатися завтра, щоб поділитися всім тим, що з нею сталось за вихідні. А стався з нею Іван, це так Артем відповів, коли я з ним поділилась.

Тільки нещодавно, ми сіділи в барі і Марія скаржилась, що нема кохання і ось вона зустрічає людину,  яка в майбутньому може стати коханням всього життя і з яким можна створити сім'ю.

Думаю про Марії, а тим часом і описую себе, після складних перших стосунків, я розумію все більш чітко, що Артем це на все життя і моє кохання до нього також. З такими думками і поринаю в сон.