Розділ 18

Прокидаюсь, проводжу рукою по ліжку, а там пусто. Вирушаю на пошуки Артема і маю надію, що він дослухався і не пішов в офіс.

Тихенько на пальчиках рухаюсь на звук, що долинає із кухні. Помічаю широку спину Артемка у футболці та піжамних штанах і босий, сама спокуса.

Декілька хвилин милуюсь коханим, поки мене не помітили:

- Давно прокинулась - запитує Артемко із посмішкою, яку я обожнюю. Промайнула думка, що я взагалі все обожнюю в ньому, навіть іноді впертість не дошкуляє, а говорить про його непохистність та вірність своїм принципам.

- Ні, декілька хвилин тому - підходжу ближче - смачно пахне.

- Так, замовив нам пізній обід.

- Як ти себе почуваєш? - головне питання.

- Температури нема, твоя турбота лікує - нахиляється, щоб поцілувати.

- Дякую, але все ж думаю відпочинок і ліки поки діють, тому обідаємо і йдемо в ліжко.

- Ух, ліжко, так ліжко - щіпає мене за сідницю.

- Артемко, із всього, що я сказала, ти почув лиш ліжко - намагаюсь викрутитись із обіймів, бо Артемко лоскоче.

- Ага, поруч із тобою тільки такі думки.

- Давай обідати - сідаю поруч із Артемом, а він мене переносить до себе на руки. 

- Так буде зручніше, я замовив нам теплий салат із телятини, картопелька молода і на десерт вирішив залишити тебе - цілує за вушко.

- Ммм, смачно, дякую. Ти залишаєшся, в офіс не поїдеш? - не відступаю, мені потрібна відповідь, що він залишається вдома.

- Сьогодні ні, але залишомось ще на один день, мені потрібно зустрітися із Колею і з'ясувати, що то було.

- Я не хочу, щоб в тебе були проблеми через мене - повторю та міцніше обіймаю, поки Артемко мене годує.

- Маленька, це не проблема, це треба з'ясувати ось і все. Як би хтось із твоїх подруг так вчинив, ти б що робила? Промовчала б?

- Звісно, ні. Нагадаю я на бокс ходила, але я навіть не хочу це уявляти. - дивлюсь, як посмішка Артема стає ширшою - тобі смішно?

- Мені радісно від того, яка ти в мене чудова і моя - за цим слідує наш пристрасний поцілунок. Коли без заборон є лише ми і наша пристрасть.

Після смачного обіду,  все ж мене чекав десерт брауні, шоколадний шоколад із горіхами то моє. Артем коментував моє поєднання брауні, щоб дивився вічність, як я ї'м і отримую насолоду. З'їла все до останньої крихти.

Ми перемістились в ліжко, дового говорили про майбутні плани, про бажання, які ще поки не реалізовані. Ділились спогадами із дитинства, ми ставали ближчими. Необійшлось і без пристрасного сексу, коли емоції вже не мали меж, як і наше кохання. 

Ввечері в Артема піднялась температура, домовились, що він буде пити багато рідини, ліки, щоб збити температуру і мої обійми, ось його лікування, яке він має виконувати неухильно.

- Ти спиш? - запитую в Артемка.

- Майже, а що? - міцніше обіймає.

- Ми ж не розійдемось - майже беззвучно запитую, що дивуюсь, що він почув, що я запитала.

- Ні, звідки такі думки в тебе?

- Іноді, я почуваюсь такою щасливою, як от зараз, що боюсь, що буде, як втратю тебе.

- Ти мене ніколи не втратиш. Я визначився, я кохаю тебе і хочу бути з тобою.

- Я тебе теж кохаю і хочу бути з тобою.

- Ось тому твої страхи безпідставні, коли двоє хочуть бути разом, вони будуть - ніжно цілує в губи.

- Так - переплітаю наші руку - давай спати, ти завтра на корту в офіс збираєшся?

- На дев'яту, поїдеш зі мною?

- Так - шепочу засинаючи.

Зранку Артемко почувається краще, тому вирішуємо їхати в офіс. Перша йду в душ,  а потім йду на кухню, щоб приготувати сніданок, поки Артем в душі.

Снідаємо, одягаємось і вирушаємо.

Офіс побідний до Франика, сучасний ремонт, багато простору і місце, де відпочивають працівники.Колективний дружній, ділимось враження від роботи, шукаємо відмінності і що подібно. Цікаво переймати успішний досвід, ще більше розширюєшся у свої професії.

Спілкуюсь із колективом, щоб не думати і не нервувати, поки Артем пішов на зустріч із партнером.

Проходить декілька годин, як помічаю, що Артем повернувся, прямую до нього в кабінет, бо не сила терпіти. 

Стукаю, вікриваю двері, серце гупотить, бачу очі Артема, які усміхнені і теплі, трішки заспокоююсь. Його поведінка вказує на те, що не варто хвилюватись.

Артемко без слів підходить і обіймає:

- Я сподіваюсь, це в тебе так стукає серце, бо ти рада мене бачити.

- Це мої очі сяють, бо рада тебе бачити, а серце так стукає, бо хвилювалась.

- Не варто було, Коля вибачився за свою поведінку, він перебрав із алкоголем в той вечір, як виявилось. Він так вирішив перевірку тобі влаштувати. Я йому пояснив свою позицію і він обіцяв, що при зустрічі теж вибачиться. 

- Яку перевірку?

- Чи ти дійсно маєш почуття, а не твоє бажання грошей. Знаю, як би він тебе трішки краще знав, в нього не виникло таких дурних думок.

- Перевіряв він. Він живе в середньовіччі,  що думає, що всі жінки меркантильні - спалахую, як сірник, коли роблять висновки про жінок не знаючи їх.

- Ухх, яка ти в мене войовнича.

- Ага, особливо коли не поважають жінок.

- З його сторони цього більш не буде. Як твій день? - переводить тему, бо бачить наскільки я розлючена.

- Супер, тобі пощастило з колективом, а їм із тобою. 

- Погоджуюсь, можливо ти хочеш ліпше тут працювати?

- Та ні, мені в Івано-Франківську подобається.

- Окей, що збираємось додому. 

- Так.

Вечір проводимо разом, гуляючи по вечірньому Києву, насолоджуємось одним одним. Це будуть наші теплі спогади про поїздку в Київ, яку ми домовились повторити.

Завтра зранку вирушаємо у Франик і вже маємо плани на вихідні, бо у Марійки день народження і ми запрошені на свято. З подарунком визначаюсь одразу, бо це моя найліпша подруга і я знаю про неї достатньо, щоб порадувати її подарунком.