Розділ 16

Приїздимо близько обіду, в Артема в Києві квартира, тому прямуємо туди.

Фізично я поруч з Артемом, а в думках аналіз ситуації, що сталась із колишнім, чому він не пройшов повз, чому вирішив говорити, щоб зіпсувати мої нові стосунки. Все стоп, не варто про це думати, це минуле, що ніяк не пересікається із теперішнім, а тим більш із майбутнім.

Здивована, що він так спокійно сприйняв мого колишнього і що ми поговорили про мої колишні стосунки без зайвих емоцій, а із розумінням зі збоку Артема. Дивовижно розуміючий чоловік.

Підіймаємось в квартиру, сучасний просторий ремонт і багато світла і в цьому наші вподобання співпадають, хіба таке можливо, що так люди один одному підходили. Як виявляється можливо, напевно це і є кохання та щастя знайти свою людину.

Приймаємо душ і збираємось спершу на прогулянку, а потім в ресторан з виглядом на Дніпро, де відбудеться зустріч із партнером.

Одягаю приталену ніжно рожеву сукню із натуральної тканини і босоніжки на низькій підошві,  вирішую, що босоніжки на підборах візьму із собою, щоб перевзутися як будемо йти в ресторан.

Артемко одягає класичний костюм чорного кольору, який йому неймовірно пасує.

Поки Артемко щось пезеглядає по роботі я пепеписуюсь із Марією, виявляється наш вечір із походом в бар завершився дуже неочікувано для всіх. 

Розумію, що між Іваном і Марією щось відбувається, але вона не розповідає поки мені, а я і не запитую, бо чекаю, щоб це було її бажання розповісти. Можливо по поверненню додому вона розповість.

Наша прогулянка виходить романтичною, ми розмовляємо, ділимося спогадами про Київ, виявляється Артемку легко адаптуватись до нового місця, а от мені потрібний час, в цьому ми різні.

Сміємось, насолоджуємось нашим часом поруч, в мене постійно виникає бажання обійняти, пригорнутись, доторкнутись до Артемка, дотики - це моє і я бачу по очах Артема, що йому це ой як подобається.

Підходимо до ресторану, я вже змінила взуття в авто, трішки підправила макіяж, хоча це складно назвати вечірнім макіяжем, бо я майже не фарбуюсь.

Краєвид неймовірний на Дніпро, мальовнича місцина, шукаю поглядом куди ми рухаємось, бо бачу декілька компаній.

Відчуваю на собі чийсь погляда від якого неприємні відчуття, тому притискаюсь ближче до Артемка.

- Маленька, що? - Артем відчуває, мою зміну і тому запитує.

- Нічого, хвилююсь - відповідаю поки ми наближаємось до столика. За столиком більшість чоловіків і лиш дві дівчини, я так розумію, це пари.

- Софіє, ти в мене розкішна і я поруч, не хвилюйся - заспокоює і цілує в скроню.

- Привіт, радий вас бачити - промовляє Артем. З кожним вітається, знайомить мене, називає імена, а я навіть не намагаюсь запам'ятати, бо багато інформації - все добре? - це вже Артем шепоче  до мене. Я лиш легенько киваю головою в знак згоди.

Кожний займає своє місце за столом після знайомства, починаються розмови, напроти сидить партнер Артемка і я розумію, що це цей погляд від якого в мене були неприємні відчуття.

- Софіє, а де ви познайомились із Артемом? - запитує партнер Артема, відповідати бажання немає, але пересилюю себе, бо не хочу здатися неввічливою.

- Я працюю в салоні Артема, там і зустрілись - стримано відповідаю.

- Ох, Артем розкішна в тебе дівчина - звертає погляда на Артема і посміхається так, що від цієї посмішки по тілу неприємні відчуття, а можливо це я щось собі придумала, просто втомилась з дороги.

- Так, знаю, дякую.А ти чому без дружини?  - коротко відповідає Артем та запитує.

- У Віоли справи в цей день - на обличчі з'являється гримаса, коли він говорить про свою дружину, таке враження, що йому неприємно про неї говорити.

- Софіє, а ви із Івано-Франківська? - продовжує свій допит.

- Ні, переїхала.

- А в Київ не хочете переїхати,  працювати в моєму салоні, тут більше можливостей - не відстає із питаннями.

- Ні, мені більше подобається в Івано-Франківську, поруч із Артемом.

- Шкода, в Києві у вас більше преспектив, повторюю - продовжує тиск зі своїми питаннями.

- Я думаю інакше - бачу, що Артемку щось не подобається, бо щелепа міцно стиснута.

- Це поки що, ви дуже гарна , для чого лишати себе преспектив.

- Коля, досить зі своїми преспективами - не витримує Артем.

- Ти чому нервуєш, ми ж просто розмоляємо - і знову цей неприємний вищір.

- Я чую, я попередив - з натиском відповідає Артем - маленька, все добре? - нахиляється до мого вуха.

- Так, милий, давай вечеряти - цілую в губи.

Далі ми вечеряємо, Коля не чіпляється із питаннями, поруч біля мене сидить приємна пара з якими періодично спілкуємось. Виявляється це потійний клієнт Артема із дружиною з яким склались приятельські відночини.

Смакую лазанью, ще не доводилось її раніше спробувати, тому зараз насолоджуюсь.

Приємна атмосфера, романтична музика, Артемко запрошує на повільний  танець. 

- Як тобі вечір? - запитує Артем.

- Чудовий, думаю, як мені пощастило з тобою - як кішка, муркаю.

- Ти сьогодні особливо чарівна. Так би з'їв тебе, але не можна.

- Дякую, ти теж, спокушаєш мене, я вже не можу дочекатися, коли ми залишимось наодинці.

- Готовий вже зараз летіти додому - шепоче і кусає за вушко, а рукою ніжно проводить по спині. Закінчується пісня, повертаємось за стіл і далі продовжуються розмови. В ході розмови розумію, що завтра проведемо час в автосалоні.

- Дозволь, запросити на танець - Коля простягає руку. Саме в той момент, коли Артемко відійшов.

- Дякую, але я мушу відмовитись.

- Не бійся, я не кусаюсь, хіба що за взаємною згодою - зухвало відповідає.

- Ні, я не боюсь, - колихаю головою.

- Артем забороняє? - продовжує наполягати, тупий в Артема партнер.

- Ні, немає бажання, можливо, як би була Віола, Вам було б з ким танцювати - втомилась бути ввічливою. Бачу, як вмить змінюється його вираз обличчя, але він не встигає нічого відповісти, бо підходить Артем.