Розділ 12

Настав вечір п'ятниці, коли ми вирішили піти з Марійкою у бар, випити пару смачних коктелів і поговорити про те,  що сталось між нею та Іваном.

Погода була чудовою, пару днів і вже літо, тому вирішую одягнути вільну лляну білу сукню в українському стилі і босоніжки плетені. Фарбуюсь я мінімально, блиск для губ, спф і трішки брови підфарбувала.

Коли наношу блиск, Артемко зазирає в кімнату і завмирає, каже, що я дуже гарна і пропонує приставати охорону, щоб нас ніхто не вкрав. 

Пояснюю, що це безсенсу, бо моє серденько, вже надійно віддане Артему. Він мене довго не відпускає, ніжно цілує, потім поглиблює поцілунок, я перехоплюю ініціативу, бо вмить спалахує пристрасть в якій ти забуваєшся і втрачаєш лік часу, після любощів, нарешті ми виїхали із додому. 

Дім, Артему подобається, як я називаю його квартиру - наш дім.

- Ну, що ходімо? - запитує мене Софія, вимикаючи ноут.

- Так, зараз  лиш до Артемка зайду, почекаєш 5 хвилин і підемо.

- Та хоч і 10 хвилин,  не поспішайте, я поки таксі викличу нам.

- Марійка, ти золото.

- Біжи уже і хай знає, я тебе до опівночі точно не відпустю.

- Ага. Як і я тебе поки ти не розповіси, що в тебе відбувається в житті.

Зазираю до Артема в кабінет:

- Можна? 

- Проходь, моя кохана.

- Ми вже з Марійкою будемо йти.

- Добре, вас підвезти?

- Ні, ми на таксі - підходжу до Артема і сідаю на коліна, обіймаю за шию, проводжу по волоссю - ммм, як добре в твоїх обіймах.

- І от як тепер тебе відпустити після цих слів - запитує Артем

- Хм, те саме питання, але Марійка вже чекає і таксі, напевно також.

- Добре, біжи, в разі чого телефонуй, як буду потрібний.

- Домовились, гарного тобі вечора.

- І тобі маленька - поцілунок і обійми і я виходжу із кабінету.

Маріка вже чекає в таксі, я сідаю поруч і запитую куди їдемо, а вона повідомляє, що це буде сюрпризом, лиш сказала, що новий бар відкрився за містом туди й прямуємо.

Поки мене не було Марійка переодягнулась у сексі сукню на брителях темно-зелена під колір її магнетичних очей, всю дорогу водій таксі кидав погляди на неї, а вона неприступна, пояснила, що зараз місця для короткої  інтрижки  в її житті немає.

Заходимо в бар, Марійка заздалегідь забронювала столик для нас, підготувалась. Ми рано приїхали до бару, коли людей майже нема, а от опісля восьмої відчуваю, що буде дуже людно, тому що в барі все сучасно зроблено і якось ненав'язливо, приємна атмосфера, саме те, щоб відпочити після робочого дня і завести цікаві знайомтсва.

Ми замовляємо авторські коктелі, я на основі рому, а Марійка текіли і присідаємо за столик в очікуванні нашого замовлення. Зручно, що столик знаходиться не в цетрі, створює атмосферу приватності, що є можливістю поговорити.

- Ну, розповідай, що коїться в твоєму житті, що ти сама не своя - не люблю завуальовано говорити, ліпше правду і одразу в лоб. Особливо якщо це найкраща подруга, вона зрозуміє і розповість, що їй важливо і що турбує.

- Ох, Софіє, дивлюсь на тебе і заздрю по доброму, ви така красива пара із Артемом, видно, що у вас кохання - бачу, що витримує паузу, бо наважується, щоб продовжити - а я що, вже три роки як сама, а я вже хочу сім'ю, дітей, ці карапузи, такі милі, хіба ні? - замовкає. 

- Милі, погоджуюсь. А що тобі заважає зустріти чоловіка своєї долі та закохатись?

- А де ці чоловіки, щоб поважав жінку, підтримував і кохав?

- Прийде час і ти зустрінеш, от побачиш.  Ти красива, розумна, успішна і затишна, чи що, з тобою дуже легко - говорю чисту правду, але бачу по очах Марійки, що вона має сумніви в моїх словах і в собі - шкода, що ти не можеш глянути на себе моїми очима, ти б тоді не мала сумніву в собі. Чоловіку якого ти обереш дуже пощастить.

- Дякую, Софіє, ти найкраща - не встигає Марія закінчити, як нам приносять коктелі - ну, що вип'ємо за нас і щоб ми були щасливі - підіймає келих Марія.

- За нас і наше щастя - повторюю за Марійкою, смакую коктель, дуже смачний і так легко п'ється, хоч би не сп'яніти, а враховуючи, що я рідко і трішки п'ю, то все можливо. 

- Ти мені компліментів скільки наговорила, але що зі мною не так, чому до мене лиш самі неадеквати липнуть - продовжує Марія.

- Все з тобою так, ще не прийшов час, от побачиш, це буле раптово і ти закохаєшся і все буде в тебе добре.

- Ох, твої слова вселяють надію, хочу, щоб справдились.

- Ти мені краще розкажи, що там Іван, ви спілкуєтеся і що між вами сталось?

- Ой, бо ще цього згадала, переписуємось, бо він ще ремонтує авто, обіцяв на вихідні повернути. Що сталось він в'їхав в моє авто, нахмив мені, коли бачив, що за кермом жінка - говорить про Івана так, ніби з'їла лимон.

- Те, що ремонтує твоє авто і скоро поверне - це супер, а як він тобі як чоловік, привабливий, якщо забути як ви познайомились? - не отримавши відповіді, продовжую - Мені здалось при зустрічі на парковці, що ти йому сподобалась - пояснюю.

- Серйозно, тому він мене так дратує, бо сподобалась, не сміши, але чоловік він гарний, мушу визнати  - всміхається Марія.

- А чому і ні, можливо, це його спосіб флірту, як в школі, яка дівчинка подобається, та й найбільше страждає і її косички - бачу, що  Марія трішки розслабилась, чи то душевні розмови, чи коктелі так подіяли.

- Дуже смішно, не бачу, що я йому подобаюсь, напевно я його дратую, як і він мене - знову п'є коктель і замовляє другий і собі і мені, хоча в мене, ще половина не випита.

Розмови за нашим столом не закінчуються, Марійка розповідає про своє дитинство, а я про своє, ділимось секретами і насолоджуємось дівчачими посиденьками, домовляємось, що будемо так збиратись час від часу, це як терапія.

А бар тим часом наповнююється людьми і музика стає голоснішою, заповнюється танцпол і стійка біля бару.

- Ходімо танцювати - тягне мене Марійка після трьох коктелів - бо я вже сп'яніла треба трішки протверезіти, пояснює мені.