Розділ 9

Прокидаюсь в обіймах Артема, вирішую поки Артем спить зібратись на сніданок. Рука не болить, тільки сліди на кісточках нагадують що вона була травмована.

Після душу заходжу в кімнату, Артемко ще спить, я лягаю поруч і пальчиками проводжу по його обличчі. Дивлюсь, що біля губи рана, над бровою розсічення, болить напевно, але Артемко нічого не скаже.

- Ммм, як приємно так прокидатись - реагує на мої дотики.

- Болить? - проводжу по губі.

- Ні.

- Так й повірила, ти завтра підеш на роботу? 

- Так, піду, синці прикрашають чоловіків, як твоя рука? - переводить погляд на кісточки, які вчора трішки постраждали.

- Все добре, твоя турбота і вже не болить - чиста правда.

- Радий чути, я в душ і готовий йти на сніданок, в нас сьогодні прогулянка, тут гарна місцина є, покажу тобі - підіймається і йде, а я вирішую трішки поніжитись.

Сьогодні трішки холодніше, тому я одягнула Артемове худі і в нас як сімейний лук вийшов, бо він теж в худі. Волосся заплітаю в косу, але вітер вміло забирає на волю декілька пасм.

- І оце ти все з'їсиш? - вказує Іван на мою тарілку із омлетом, салатом і вівсянкою.

- Так, а що такого?  Це мій звичний сніданок.

- А, як там фігура і все таке, ти не думай в тебе красива фігура - Артем не дає закінчити і штовхай в бік Івана - все я зрозумів, мовчу - підіймає руки в гору.

- Щоб бути здооров'ю треба багацьоко їсти, а здоров'я- це завжди красиво, а ще спорт - пояснюю.

- Ну, я зрозумів щодо останнього в твоєму житті спорту зараз дуже багато, напевно двічі на день точно, так Артеме? - сміються всі за столом, окрім мене, я миттєво червонію і поглядає на Артема, як він поглядом показує, що час замовкнути і снідати.

- Дуже смішно, давай без заздрощів, брате - каже Артем і назиляється до мене - я піду візьму речі і плед, якщо буде холодно, тобі щось потрібно в номері?

- Ні, я тебе тут почекаю - кажу і чмокаю Артема в губи, захотілось. Відчуття, ніби ми знайомі не місяць, а все життя, так мені комфортно поруч із ним.

Артем йде, а я смакую каву зі братами Артема.

- Ти ж розумієш, що це все жарти, без образи - уточнює Влад.

- Так, звісно, я нормально все сприймаю.

- Насправді, якщо потрібна буде допомога, звертайся, ми одна сім'я, допоможемо і якщо хтось буде ображати, навіть Артем, а він може, кажи прийдемо на допомогу і  захистимо - каже  Влад, а Іван махає головою в знак згоди.

- Дякую - розчулено промовляю і по-черзі обіймаю кожного.

- Ми як твої старші брати будемо - каже Влад і за столом тиша, кожний думає про своє, а я тішуся, що в мене такий фантастичний чоловік.

Вже пізно ввечері,  як повертаємось додому з прогулянки,  Артемко пропонує завтра поїхати разом на роботу і я погоджуюсь.

Він за те, щоб не приховувати стосунки і каже, що в нього колектив, який тільки порадіє за нас.

Під час прогулянки ми багато говорили про нас, про кожного вподобання, про те, що я люблю проводити час за книгою, що люблю прокидатися зранку і спорт люблю і Артемку це теж подобається,  я тішусь, що в нас скільки спільного.

Минув тиждень з нашого вікенду, за цей час колектив дійсно сприйняв новину, що ми разом спокійно і ніби, як і так знали, що так і буде. Мені імпонує, що Артем розцінює серйозність наших стосунків.

Артемко декілька разів залишався в мене із ночівлею, ми влаштовували романтичні вечори та сніданки, багато сміялися, гуляли і за цей кородкий період я багато що дізналась про Артема, а він про мене.

У вівторок Артемко запропонував поїхати до нього і заночувати, щоб в понеділок поїхати на роботу разом.