Розділ 8

Відкриваю очі і намагаюсь зрозуміти, де я. Розумію, що це наша місцина, де ми відпочивали і бачу бліде обличчя Артема і посміхаюсь, все добре.

- Маленька, не лякай мене так більше - промовляє і міцно мене обіймає. 

- Вибач, це в мене така реакція на кров, буває непритомнію, а так я в нормі, як ти? - доторкаюсь до його обличчя, яке в синцях та є залишки крові.

- Що зі мною буде, а ти мені розкажеш все про себе, щоб я знав, як рятувати і при цьому не посивіти, налякала, ти мала залишатись на місці - шепоче мені на вушко та міцно обіймає - як твоя рука, покажи. Я б собі не пробачив, як би з тобою щось сталось.

Підіймаю руку і бачу, що на кісточках є здерті червоні місця, але не болить, не вивихнула руку і добре.

- А як Дмитро, де хлопці, що стал... - не встигаю я закінчити, як мене міцно обіймає Дмитро:

- Ну ти Софіє боєць, ви бачила, як вона вправно двійочку пробила, я думав в мене вже галюни від ударів, а ні - захопливо розповідає.

- Дмитро, ти давай тихіше, хай Софія прийде до тями - відповідає Дмитру Артем, а потім звертає погляд на мене - як багато я ще не знаю, нічого я надоложу - кутики його губ підіймаються.

- Я в студенстві два роки боксом займалась, тай виявляється навички залишились - пояснюю, та намагаюсь встати.

- Оце так ти собі дівчину знайшов, підкажи де, мені теж така потрібна - Іван додає, що викликає посмішку на обличчі, а Артему це не подобається, в очах спалахують ревнощі.

- Та помовч, ти бач, що нашого братика від ревнощів розірве зараз - Влад виявляється теж був поруч весь час.

- Що трапилось? - звертаю погляд на Дмитра, поки чекаю відповіді Артем мене підіймає і обіймає, а я кутаюсь в його сорочку, бо так затишно.

- Дмитро захистив дівчину, він одного бовдура, а потім вийшла його компанія, а далі ти знаєш - розповідає Артем.

- А що із дівчиною? - продовжую допит.

- Дівчина дає свідчення Олегу та Юрі, вони поліцейські - уточнюює і продовжує Дмитро - а ми прийшли до тебе на порятунок.

- А ви як, сильно постраждали? - підіймаю погляд на Артема і оцінюю інших.

- Та, подряпини, зараз в душ і завтра будемо, як новенькі, ви йдіть із Артемом, а ми тут поприбираємо і можливо ввечері ще зустрінемось, тут караоке є, ви як? - звертається Дмитро до всіх.

Іван та Влад тільки за, а я ще не знаю, бо хочу оцінити, чи постраждав Артем, чи потрібен йому відпочинок, сам він я думаю про це не скаже. Тому вирішую, що ми пізніше скажемо.

Вже лежачи в номері після душу, розніжені та відпочивші. Артемко рукою малює візерунки по моїй спині, поки я обробляю його рани на обличчі та руці.

- Маленька, дякую тобі, що так захищала мене та моїх друзів - цілує в губи.

- А як по-іншому, я як побачила,  що двоє на одного, страх зник, зараз буде пекти - кажу і антисептик прикладаю до брови і дмухаю, щоб послабити біль.

- Маленька, в мене є ідея краща, ніж все це - забирає в мене з рук антисептик і бинт і пристрасно цілує - це моє лікування особливе для особливої.

- Ммм, а мені подобається таке лікування - шепочу між поцілунками. 

Ми кохаємось так, ніби знаємо все, що кожному подобається, пристрасть, задоволення, насолода, ось що я відчуваю, його руки, вуста пестять моє тіло, я відповідаю, цілую в шию, вуста і кайфую, мій стогін Артем перехоплює поцілунком.

- Я обожнюю тебе - шепоче Артемко і ніжно цілує за вушко.

- Я тебе теж - проводжу рукою по його тілу, бачу, що синці на ребрах стають ще багрянішими  - боляче?

- Ні, ти мої ліки - поцілунок - ти мене здивувала, моя хоробра дівчинка, йди до мене - поцілунок.

- Ти мене ні, я знала, що ти справжній чоловік. Тут є на територію аптека, щоб тобі щось від синців купити? 

- Не потрібно, це не перші синці, вони зійдуть, не хвилюйся.

- Добре, але якщо за ці вихідні не стане краще, то куплю. Будемо збиратися в караоке?

- Будемо, ти любиш співати? - цікавиться Артемко.

- Так, але вдома без свідків. Мені сподобались твої друзі, видно, що у вас міцна дружба.

- Я вже зрозумів, коли ти так захищала Дмитра, але обережно, я ревнивий.

- Немає приводу, ти мені подобаєшся - цілуємось, ніби божевільні.

- Я готова, можемо йти - бачу, як Артем заходить в кімнату.

- Я бачу, красива і така зваблива - підходить, бере мене за руку і ми йдемо в караоке під відкритим небом.

- Твої вже там? - цікавлюсь в Артема.

- Так, тільки Олег та Юра завтра будуть, вони сімейні, тому ночують тільки вдома.

- Все вірно, глянь Дмитро із дівчиною - показую Артемку.

- Так,  це та дівчина з якої все почалось, а он Іван та Влад чекають вже на нас. Пробач, телефонують, я зараз.

- Добре - кажу та підходжу до Влада та Івана.

- Софіє ти красуня, брату пощастило з тобою - каже Іван.

- Дякую, мені з Артемком також.

- Він закохався, я тобі точно кажу, тому не розбивай йому серце - зі всією серйозністю заявляє Іван, а Влад лиш підтверджує його слова.

- Я теж - шукаю поглядом Артема.

- Артем зробить все для тих, кого любить, такий в нього характер,  іноді буває надокучливий, але це все від турботи. Дякую тобі, що не стояла осторонь і покажи свою руку, болить? - запитує Влад.

- Ні, не болить, Артему та вам  більше дісталось - в цей момент Артема руки обіймають ззаду і він запитує:

- Про що мова?

- Про тебе і як тобі пощастило із Софією - коментує Іван.

- Так, пощастило, ходімо вже.

В караоке провели весело час, співали всі разом і по-черзі, хоч і співи це не про нас з Артемом. Ніхто не згадує за сьогоднішню бійку, лиш веселощі. Дмитро із Анною, так дівчину звати, трішки побули і пішли кудись.  Розійшлись ми після опівночі.