Розділ 7

Виходжу з душу, а Артема нема в кімнаті. Я неспішно одягаюсь і йду на пошуки Артема. Довго шукати не доводиться.

Дивлюсь, що поруч із будинком накриття із зоною барбекю, бачу Артемка серед інших чоловіків і поки я милуюсь Артемом і вагаюсь, чи підходити, мене помічає Артем.

Із посмішкою прямує до мене.

- Вибач, маленька, що залишив тебе, Влад не терплячий - обіймаючи пояснює.

- Нічого, я розумію, ми і так затримались - промовляю і кусаю губи.

- Бо, хтось вміє спокушати і робити так, що думки тільки про те, як не залишати ліжко.

- Не знаю про що ти - відповідаю.

- Маленька, ходімо, познайомлю тебе зі своїми друзями - тримаючись за руки йдемо до столу.

- Ходімо - міцно стискаю руку Артемка.

- Друзі, знайомтесь, це моя Софія - потім переводить погляд на мене і продовжує - Софійка, а це Влад та Іван, мої брати і Олег, Дмитро та Юра, мої друзі.

- Рада знайомству - намагаюсь запам'ятати імена, але це не так легко.

- Нарешті, Артем нас познайомив, бо я вже думав, що боїться знайомити, бо ще когось іншого вподобаєш - каже Влад і всі сміються, окрім Артема, він пильно дивитися на Влада.

- Гумор це не твоє, давайте краще розпалювати багаття і займатись приготуванням.

- Артемко, що робити, чим можу допомогти? - запитую в Артемка.

Кожний при справі, Артем із Іваном на мангалі, Влад біля колонки, щоб увімкнути музику, Дмитро, виявляється кухар, тому я лиш роблю, що кажуть.

Олег та Юра щось обговорюють між собою.

Дмитро звертає погляд на мене, поки я займаюсь канапками і запитує:

- Софіє, як давно знайомі з Артемом?

- Місяць приблизно, я працюю в Артема в компанії, а ви як давно дружите?

- З народження, так кажуть наші батьки, ми виросли всі на одній вулиці і були періоди, що не бачились, бо були в різних містах, але потім приїздили до батьків і знову разом проводили час.

- То, можна сказати, що в Артема не двоє братів, а п'ятеро - говорю це з посмішкою, останнім часом завжди роблю все із посмішкою, так впливає на мене закоханість.

- Так і є, скільки всього пройшли разом, Софіє і те, що Артем вирішив познайоми нас з тобою - це показує, що все серйозно для нього.

- Тому я так хвилювалась, як їхала знайомитись з вами, бо розуміла, наскільки ви його родина - пояснюю.

З розмовами час на приготування промайнув швидко, періодично Артемко підходив і цікавився, чи все добре в мене, не забуваючи поцілувати мене, то в щічку, то в лоб, то доторкнутись до волосся і ця ніжність в ньому дуже подобається. Дотики - це моя слабкість і залежність.

Зараз всі за столом, все готово і розпочинаються розмови, а заміський комплекс поступово наповнюється іншими компаніями.

- Ти уявляєш, Артем просидів в кімнаті тиждень, бо не розповів, хто розбив вікно - розповідає Іван - ось такий в тебе хлопець впертий і за своїх горою.

- Це я вже зрозуміла - міцніше притискаюсь до Артемка і цілую в щічку,  Артемко мене обіймає.

- Може вам піти перепочити, бо ви очима їсте один одного - додає Олег і всі сміються.

- Не твоя справа - відповідає Артем і ще щось має додати, але мою уваги привертає шум на протилежній стороні, придивляююсь і що я бачу:

- Нашого Дмитра б'ють - кричу і чоловіки,  як по команді підіймаються

- Без кіпішу, наш Дмитро вміє себе захистити - хтось із чоловіків щось каже, а я вже нічого не чую, лиш як гупає моє серце.

Артемко повертається і наказує:

- Сидіти тут, я не жартую.

- Ти що, яке сидіти, Дмитра б'ють, я теж йду - бачу, що Артемко незадоволений, але нічого не каже, лише міцно тримає за руку та робить все, щоб я стояла за його спиною.

Підбігаємо і бачу, як Дмитро на підлозі прикриває себе руками і одним рухом ноги повалює на підлогу опонента. Інші із цієї компанії втручаються, бо бачать, що їх бовдур отримує на горіхи, а до цього стояли і плескали від видовища.

Але в мить Іван б'є в обличчя одного, Артем іншого, Дмитро помічає це і наносить удар і цей бовдур скиглить. Дмитро підіймається, обличчя в крові, але на ногах тримається.

Я поглядом шукую Артема, серце стукає так, ніби вилетить. Артемко отримує в обличчя від бугає, але швидко наносить у відповідь і б'є ще раз, позаду Артема ще один підходить, я не витримую і біжу до Артема.

Поки біжу, розумію, що Влад, Олег та Юра теж мають з ким битися, сили не рівні, їх десь десять, а нас шестеро.

Артем помічає мене, відволікається і знову отримує на цей раз в живіт і в цей момент я зі всією силою, що в мене є, б'ю в обличчя того, хто заходив за спину Артему, потім ще раз б'ю, бо він неочікував цього.

Цей бовдур тримається за ніс, я бачу кров і чую віддалено, як хтось кричить моє ім'я.

В думках лиш одне, аби все було добре із Артемом та його друзями.