Розділ 4

- Можна, Артеме Вікторовичу? - запитую відкриваючи двері.

- Так, проходь і можна просто Артем на ти, домовились, Софіє? - і посміхається, так невимушено. 

- Добре, Артеме Вікторовичу, але лиш поза робою, а на роботі... - не встигаю закінчити, як мене перебивають.

- А, на роботі Артем теж, не така велика у нас різниця у віці, щоб на Ви до мене.Присідай і розповідай, яке авто бажаєш, ти ж знаєш в нас для працівників є гарні умови кредитування.

- Так, знаю, але я не цікавилась, бо тільки переїхала і ще не повнюстю влаштувала свій побут, тому за авто і не думала, а розмову з Марією, яку Ви, ой, тобто ти чув, то так, аби було - чомусь велике бажання виправдатись за ті слова, хоча я знаю, що я не меркантильна особа, від слова зовсім. 

- А звідки переїхала і чому? - цікавиться одразу.

- Бо, хотіла змінити щось в житті, колишні стосунки закінчились, а з переїздом вирішила почати нове життя - дивуюсь, як мені легко дається розповідати про особисте  Артему Вікторовичу.

- Тоді, зробимо так, ось тримай, тут є декілька гарних пропозицій щодо купувлі авто, а сьогодні ввечері запрошую тебе на тест драйв. Згода?

- Артеме Вік.. - під його прямим поглядом виправляюсь - Артеме, я тобі вдячна за пропозицію і я перегляну, але це зайве, я не планую купувати авто, поки що. Щодо тест драйву, я згодна, на котру бути готовою? - відповідаю з посмішкою. Що ти коїш Софіє, ти йдеш в невідомість, де може бути боляче, це говорить мозок, а серцем я вже погодилась на зустріч і воно тріпочу в передчутті цієї зустрічі.

- От і супер, на 19:00 буде зручно?

- Так, за годинку я буду зібрана.

- Тоді, до вечора - встає, щоб провести мене до дверей.

- До вечора. 

Після роботи з Марією швидко їдемо додому, щоб я встигла зібратися. По дорозі розповідаю про сьогоднішню розмову із Артемом і про його запрошення.

- І, не забувай писати і фото надсилати, ну ті, що пристойні, а можна і ні, якщо ти не ревнива.

- Ревнива - відповідаю з посмішкою.

- Якщо завтра не вийдеш на роботу, зрозумію.

- Вийду, про що мова, це лиш водіння, до завтра - нагадую Марії, а не побачення про яке вона подумала з усіма його наслідками.

Бігом забігаю в душ і подумки перебираю гардероб, а що ж одягнути.

Вирішила одягнути штани Cargo, темно-зелений топ і зверху джинсовку і кросівки, ми ж на тест драйв зібрались. Волосся залишаю розпущеним і наношу крем і готова. Дивлюсь на годинник, майже сьома, можна виходити.

Виходжу і бачу Артема, що спершись на авто чекає. Одягнений в джинси, чорну футболку та толстовку, кросівки та кепка.

- Привіт - підходжу ближче.

- Привіт, готова до пригод? - приобіймає.

- Так, Артеме, а ти не боїшся за своє авто? - підіймаю на нього погляд.

- Ні, чому боятися, я буду поруч, нема причин для хвилювання.

- Тримай ключі, Софіє - віддає ключі і відкриває двері, де водійське сидіння.

- Що, так одразу, а як виїхати за місто, щоб нікого не було.

- А, це хіба водіння, Софіє, давай сідай, не бійся - підштовхує і закриває двері, обходить авто і сідає.

- Якщо тебе це не лякає, то і я не буду боятися. Артеме, пристібайся - кажу і чекаю подальших інструкцій.

- Софіє, ти вечеряла - махаю головою, що ні - пропоную, заїхати за їжею, а потім покажу тобі одну гарну місцину, якзо ти нас до неї завезеш, бо я сьогодні більше не планую сідти за кермо - його чарівна поспішка на декілька секунд змушує мене дивитись більш, ніж потрібно на Артема, а він ще той спокусник. Знає, що гарний і користується цим.

- З радістю, готова слухати, що потрібно робити? - без усмішки не можу дивитись на Артема.