Розділ37. Конвой.

— Тобто, що буде з вашим резервним взводом, - лейтенант Вільямс, подивився на Монка здивованим поглядом.

—  Ну ж сержант Грудер списаний з корабля, - знизив плечима Монк - а саме він нас тренував, ганяв, і тд.

Вільямс поморщився, потер очі. По ньому було видно, що він так, іще й не відійшов від трибуналу. Запале обличчя, трохи загнаний погляд. Очі із слідами дикої втоми та страху.

—  І старпом,не придумала нічого краще, чим спихнути це на мене так?

—  Так сер, вона мені так, і сказала, йдіть до начальника силової служби. Він вирішить, що з вами далі робити.

— Добре, поки вертайтесь до своїх обовязків, а я поки подумаю над цим.

Монк козирнув та відправвся на перевіряти як там працює один з рельсотронів. Він пройов мимо двох астрогатоів які єхидно поцікавились, чому він нині без скафандра. Невже подобається працювати голим. Хлопець навіть  не звернув увагу на насмішників. Натомість змійкою проліз в шахту яка вела до приміщення з стрілякою та методично почав проводити чергову діагностику. І чим далі тим більше він про себе лаявся. Він нахилився до відкритої панелі рельсотрона, пробіг поглядом по черговому блоку деталей, що спалахували на екрані. В голові пролунав - звичний вирок: «І цю  пукаллку треба б міняти». Ось тільки як це зробити? Верф зі нормальною ремонтною майстернею була достобіса далеко. Якщо капітан очікує неприємностей  то треба бляха кинути всі сили і час для ремонту цієї штуки, але його інтуїція єхидно підказувала, що поки вони намагаються її виправити, рельсотрон ще пару разів здригнеться і остаточно помре, а корабель залишиться без одного з основних аргументів у бою. Капітан точно йому за це дякую не скаже.

Монк на кілька секунд закрив очі, вслухавшись у далекий шум двигунів. Далі знову запустив рельсотрон на діаностику. Нарешті він почув той характерний звук, коли рельсотрон проходить через перезарядку.Так то он де проблема якраз зношений механізм перезарядки. Він знову відкрив очі й нахилився ще нижче, вивчаючи вузол механізму. Він іще раз вилаявся, на людей які додумались ставити на корабель рельсотрони кількох різних типів та поколінь. Виглядало так, що цей був самим древнім, і навіть виоготовляти деалі для нього - іще та морока та квест. Перед його очима пройшла вибухова реакція на високій потужності яка викликала нестабільність енергетичних потоків, ну а далі привіт перевантаження та мінус кілька кают та дірка в кораблі метрів так з двадцять. Він брудно вилаявся — йому було зрозуміло: навіть з урахуванням всіх костилів які мал в своєму запасі незліченні покоління технівки Нови, з врахуванням їхнього обмеженого часу на ремонт, це не виправити.

— Чорт, — пробурмотів він, потерши лоба. — Все одно, якщо дійде до того, що він злетить — корабель бути в такій дупі бою, що діркою більше діркою менше вже не буде мати значення.

І все одно, цей “дідусь”, як він його прозвав, міг і раніше  не витримати.Могли якісь занадто ревні артилеристи десь помилитись, і пустити йому стресс-програму, і все. А винний хто? Правильно технік, який звіт то подав, але не зміг зремонтувати те, що треба в якийсь музей, або порадарити якомусь фронтирному дикатору якого треба прибрати, і сказати, що ця штука зробить неймовіний бадабум. Головне, щоб це сталося після того, як вони будуть бажано за сотні годин льту від людини якій вони презентували такий чудовий бадабум й головне отримають новий робочий рельсотрон. Він знову ковзнув поглядом по консолі. Сигнали несправностей почали спрацьовувати, як на затриманому кадрі, кожен елемент сигналізував про наближення критичного моменту. Він вимкнув симуляцію стресс-тесту.

«Не хочу бути правим, але напевно пора йти до Скотті, будемо думати на дві голові, що робити з цим усім», — знову спливла думка, але його внутрішній  голос повнй єхидства пробурмотів : «Ну герой, а ти, що би робив? Ну так Монку, ти як завжди то правий. Але ми жевомо в реалному світі. Сам про це говорив тому індику з тактиків 7го флоту. Думай як викрутитись, бо знаючи тебе нам ця штука треба буде. Щось тихо стало, абач пригод нема. Думай дурику що робити».

Він розплющив руки на панелі, знову перевіряючи стан системи охолодження. Після кожного аналізу він відчував, що шансів на врятування цього рельсотрону стає все менше. Останній ремонт, якому він піддавався роки два тому, був лише тимчасовим, а тепер його майже розриває на частин. Виглядало так, що старий рельсоторон був не на межі, а давно уже поза нею.

— Це вже не ремонт, і не лотерея, це вже танці на кісткаї — пробурмотів він. — І якщо я не придумаю як станцювати так, аби щось вийшло....

Знову поглянув на дисплей. Він би міг спробувати склепати якогось франкенштейна, але яка надійність буде якщо замінити стару систему заряджання на аналог з новішого рельсотрона,і допиляти напильником як колись говорили на Террі? І чи готовий він забирати в більш працюючих рельсотронів необхідні, і їм елементи?? І хто взагалі готовий ризикувати поставити свої підписи на акті виконаних робіт на такому? Та Андрюс перший його посадить за саботаж. Та бо то так, і буде виглядати гірко подумав Монк

Тиждень потому

— Знаєте яка в нас буде на цей раз місія? -Грімо як ураган увірвався в їх кубрик.

— Знову якась дупа, - пробурчав Людвиг-, знову стріляй, висаджуйся і під трибунал Монка посилай?

— Та пішов ти, - беззлобно відгаркнувся Монк, він саме прийшов від Скотті, з яким останній тиждень намагались реанімати рельсотрон. На 3 голови, Каспер вирішив, також їм підсобити, і видав море інфи про рельсотрони того типу,  що Монк подумав все то швиденько запихнути собі в архів та видати якусь роботу. А що Монк-історик звучить.

— То хочете почути чи ні? - Грімо вичікувально став  у дверях.

Три голови повернулись до нього,три пари очей подивились на Грімо, Андре з жахом, Монк з втомою, Людвіку як завжди показував цілковиту байдужість.

— Так от нас в систему Доротея посилають. Будемо супроводжувати вантаж гуманітарки від республіки. Він якраз застряг був у Республіці Волька. - Грімо пройшов до койки, і блаженно ліг, потім продовжив, - судно яке їх супроводжувалось пламалось, і вирішили прислати нас. А той хлам відтягнуть на базу на ремонт. От тако от.