Розділ 34. Експеримент

— Слухайте мене сюди. Справи у нас не те щоб добрі, але й не настільки кепські, щоб одразу лягати в могилу, — капітан Джонс спокійно обвів поглядом офіцерів і Монка. — Я таки зміг пробитися до нашого флоту. Дякувати Андрюсу.

Він коротко кивнув політофіцеру.

— Бо, як виявилося, мій попередній рапорт… опинився у спамфільтрі  на мейл-сервері станції. Чудеса, правда?

— І що нам робити, сер? — лейтенант Вільямс нервово постукав пальцями по столу. — Це вже не просто допити, це тиск. Я вже пробував і так, і сяк відбиватися, але боюся, вони мене притиснуть. До речі… де лейтенант Сарк?

— У медблоці, — озвався Андрюс. — Але, боюся, він буде грати проти нас. Він же приписаний до цієї станції.

— Сарк є Сарк, — Джонс похмуро зітхнув. — Він чесна людина.

— Сер, чесну людину можна купити. Або залякати, — Андрюс сьорбнув кави. — Але поки нас так жорстко пресують, ми мусимо чекати наших.

Капітан перевів погляд на Монка.

— Енсіне, що в тебе? Ти тут найчастіший гість на цих допитах.

— Лажа, сер. Моє керування взводом будуть розглядати… в деталях. І не просто так — із залученням курсантів.

Джонс стиснув кулаки.

— І як вони це мотивували?

— "Слідчий експеримент", сер.

У кімнаті запала тиша.

Тільки було чути як Андрюс сьорбає каву. Всі подивились на нього,він неприємно посміхнувся.

— Що, Монку, ти чого боїшся? — політофіцер підійшов до вікна, глянув туди, тоді на Монка. — Не тупи, ти ж у нас герой. То й будь собою на експерименті. Більше пафосу, сип інструкцій, посміхайся дівкам, провокуй Леблана. Якщо хтось із нас і найменше винен, то це ти: ти потрапив у таку ситуацію, що інший технік уже давно від страху помер би, а ти ще й бився, і помагав.
— Не забувай, що він формально порушив і твій наказ, - капітан весело посміхнувся своєму політофіцер, й показав на томик статуту флоту, що валявся на столі поміж горняток із кавою, та обготками швикої їжі й снеків.
—Заблудився під афектом, як побачив кадри переробки шахтарів зі станції на кіборгів, — спокійно мовив Андрюс, тоді невесело розвів руками, й постукав пальцем себе по скроні— у Монку вибору в тебе майже нема: тут або тебе садять, або навіть якщо виплутаємось, то ти отримаєш в особову справу запис, що ти ще той авантюрист. Так будь собою.
— І це каже людина, яка хотіла його посадити сама, — з єхидною посмішкою сказала старпом Саллі.
— Так як буде чудити проти корабля, то й посаджу, — парирував Андрюс, — а тут хлопець посипеться, вас точно примажуть, а там…

Всі закивали. Монк зітхнув, лайнувся про себе. Андрюс поплескай його по плечі. Хлопець силувато усміхнувся, а тоді  кинув всім та відправився в каюту, прокручуючи сотні разів діалог, який буде вести, та потенційні питання, якими його могли валити. Есін вирішив, що спробує зіграти спочатку впевненого новачка, а тоді вже як вийде. Хлопець подумав про Джулію, яка чи не вперше буде оцінювати його не як друга, а як сувора тактик. Знаючи дівчину, він не сумнівався, що вона після цього розбору скаже, що він абсолютний некомпетентний нуль, який наробив стільки помилок, що просто гірше бути не могло. Раптом перед його очима з'явилась довольна морда Леблана, який погладжував дівчину по спині й говорив: «Ну бачиш, з якими ми ідіотами маємо справу».

Він зі злості мало не перекинув ліжко. Потім спробував трішки заспокоїтись. Відкрив термінал, зайшов у соцмережу. Знайшов сторінку Ешлі, написав: «Іще не спиш?» За секунду лейтенант відповіла. Монку стало якось легше на душі. З годину вони переписувались то про те, то про се. Він уже збирався було спати, як отримав і меседж від Джулії: «Тримайся». «А згадала, невже вирвалась з колінок свого майора?» — зло подумав хлопець, але потім все ж посміхнувся; як би там не було, вона таки хоч слово підтримки йому сказала. Раптом йому в голову прийшла ідея, він розсміявся: ну зараз я тебе здивую. Він узявся рукою за стійку ліжка, сфоткав, підписав «тримаюсь» і відправив їй. Отримав: «Дурень». Усміхнувся. Спілкування з дівчатами трішки підняло настрій.

Тоді ще зайшов у загальний чат їхньої рубки й відписав хлопцям: «Де мої кредити? Мені завтра тікати на фронтир, чекаю на гроші на квиток». Грімо не стримався, набрав його по відео. Людвік та Андре дивіться зборку.

— Ну ти герой, що там такий настрій маєш?
— Завтра мені треба буде з тактиками воювати, так що все може бути. А як ви там?
— Та скучно як на курорті. Ти, Монку, тримайся там, бо хто нас буде приценсами дивувати?
— Окей, тримайтесь там. Я ж є я, попереду ще більші пригоди. Бувайте.

 Коротко засміявся. Що ж, от тепер — йдемо спати. Завтра зранку в нас шоу. Тактики, тримайтесь: дикий технік іде по ваші душі й дівочі серця.

Ранком він встав за годину до підйому. Відправився на кухню шукати Андрюса. Той якраз курив сигарету, попиваючи синтекаву.

— Ну, що, готовий?
— Та думаю, так, хлопець зітнув, - Що лишається?
— Дивись, будуть тебе ганяти жорстко. Я не тактик бою, не знаю, чи зможу прикрити. Але щось будемо думати.
— Ну тоді, сер, йдемо.
— Та чекай, дай хоч докурю; до речі, може ти будеш?
— Ні, сер, не люблю я це діло.
— Монку, Монку, а я тільки став тебе вважати нормальною людиною…
— Сер, давайте хоч нині без провокацій.

Андрюс засміявся, стусив дим із сигарети й весело промовив:

— Спробувати варто було. До речі, занудство також використовуй — працює. Ну пішли.

Вони пройшли до конференц-зали, де мала відбуватись дія експерименту. Монк побачив, що його чекають кілька офіцерів із нашивками тактиків бази та десанту. Поправив кітель і сів за місце біля монітору, вичікувально влаштувавшись. Поступово почали приходити курсанти. Він із задоволенням помітив, що Джулія прийшла не разом із Лебланом, хоч той безцеремонно сів біля неї, відтіснивши невисоку чорняву дівчину.

Він обіцяв собі не проявляти емоцій, але час від часу кидав короткі погляди до неї. Леблан, помітивши це, зморщив ніс і став червоніти, що ще раз підкреслювало, як неприємно йому виглядає ситуація. Він не міг приховати своєї неприязні до Монка.