Розділ 32 Тепла зустріч

— Монку, що з тобою сталося, що ти весь час поліруєш рельсотрон? Може, пішов би в гідропоніку квіточки полив? Там одна аж в'яне без тебе, їй би якось сонечка… — Грімо був у ударі. Він сидів на ліжку й, як завжди перед прибуттям на станцію, чистив свій мундир, хоч той у нього й так був у стані "люкс".

— Грім, а ти знаєш, скільки разів космодес має влучити в ціль за статутом? — Монк навіть не звернув уваги на його жарти. В голові крутилися статути — десантні, флотські, навіть протоколи СБ, які надіслав Андрюс на "ознайомлення".

— Та ти ніби до битви готуєшся, а не на станцію, — Андре глянув на нього з цікавістю. — Все щось вчиш, пропадаєш з клятим Андрюсом... Монку, чого ми не знаємо?

— Та все добре, хлопці, все добре, — відмахнувся той. "У вас, може, й добре... за себе не знаю."

— Ну дивись нам, — усміхнувся Людвік. — А то ми вже ставки робимо, в яку халепу ти цього разу встрягнеш.

— І які варіанти?

— Тебе відправлять лагодити рельсу флагмана. Тебе звабить піратка, і ти втечеш із нею. Або ж тебе викраде "квіточка" й зробить своїм золотцем, — зі сміхом припустив Людвік.

— Ставлю сотку, що мене під трибунал посадять, — єхидно мовив Монк.

Грімо спохмурнів.

— Монку, ти так не жартуй. Тебе за що? Офіцерів, може, й будуть любити, але ж ти технік.

— Та жартую я, жартую...

Монк посміхнувся та відправився в адмінку. Як не верти — могло бути все. А якщо Джулія пожартувала, і він дарма набридав Андрюсу? Але з другого боку, той іще раніше говорив про подібний поворот подій, тож напевно мене чекає ще одна пригода, сумно подумав хлопець. Зате я побачу Джулі вживу. І того мудака, який з нею, — одразу додав його внутрішній голос.

— Що там, готовий оформляти замовлення та тягати то все на корабель? — Скотті також був сам не свій.

— Шефе, щось ви нервові, — спокійно спитала Вінкс. — Я думаю, ви себе накручуєте…

Корабель загудів — вони вийшли з гіперу. Одразу по всьому кораблі прокотився сигнал підвищеної уваги, а тоді голос, трохи спотворений відстанню, прогудів:

“Фрегат Нова. Говорить заступник командувача СБ 7-го флоту, капітан 2-го рангу Моріс Леблан. Ваш капітан та деякі офіцери підозрюються у службовій недбалості, яка спричинила великий дипломатично-політичний інцидент та загибель членів екіпажу. Просимо слідувати до 3-го доку. Увага: при недотриманні вимог вас оголосять бунтарями та подавлять усіма силами ескадри. Передачу закінчив.”

— А швидко вони, і гарні слова дібрали. Молодці. От вміють же працювати, коли схочуть, — криво посміхнувся Монк ошелешеним Скотті та Вінкс.

— Монку, а ти звідки знав? — Вінкс іще в шоці дивилася на нього. — І давай не мовчи, бачу, що знав.

— Вінкс, тільки не кажи, що я поганий провидець. Бо щойно виграв парі — я на те спорив із хлопцями години дві тому. Кажись, 400 кредитів мої.

— Монка теж під трибунал пошлють, — загудів у динаміку Каспер. — Серж Грудер так і не приходить до тями, хз чи його медкапсули бази витягнуть. А у взводі Монка втрати. Нас будуть бити. А його… Монку, тікай на фронтир, я рахував — ти не відіб’єшся…

— Та якось буде… — знизав плечима Монк. — Ну, принаймні я можу від вас чекати на передачі в тюрязі?

— Та пішов ти, дурню, — видихнув злий Скотті. — Нам там взагалі не мало бути, і ми по протоколу йшли. А нас судити? То якась прутня, народ.

Корабель слухняно ліг на вказаний курс. За кілька годин вони пристикувалися, і з ними знову вийшли на зв’язок:

“Екіпажу покинути судно. Полісам не противитися.”

Скотті вилаявся та відправився на вихід. Монк, давлячи переживання, послідував за ним. Відстоявши в черзі, він підійшов до полісів, які сканували доки. Простягнув термінал. Станційний поліс зчитав дані і спокійно мовив:

— Воєнний офіцер, командир резервного взводу космодесанту, вас заарештовано. Попрошу ваші руки й не чинити спротиву.

— Полісе, за що його заарештовано? — як із повітря виник Андрюс. Офіцер СБ корабля був при параді з планкою відзнак, а при боці — його лазпістолет. — На обличчя порушення статуту про ВП, параграф 5, пункт 3. Чи ви думаєте, що тут статути не треба виконувати?

— А ви хто, сер? — роздратовано спитав поліс.

— Старший політофіцер, начальник розвідки фрегата Нова, кан-лейтенант Андрюс. І взагалі чого ви не представилися? Знову протокол порушуєте?

— Сублейтенант Вуніч, сер. Це ж просто формальність…

— Не знаю, як у вас, але в нас на цих формальностях флот стоїть. Може, я вам усе ж зачитаю ваші наступні дії?

— Сер, ну а що це змінить? Ми його й так арештуємо.

Поки Андрюс сперечався з полісом, Монк швидко кинув погляд на офіцерів судна. Капітан хмурився, старпом Саллі стискала кулаки. Він знайшов очима Ешлі — та була бліда. Монк спокійно їй посміхнувся, вона ледь не розплакалася.

— Сер, тут вказано, що підозрюваний допустив злочинну халатність…

— Підозрюваний? То якого біса ви його арештовуєте? Ви його вже засудили? Відколи суди відбуваються за такою схемою?.. Дайте вгадаю: всі інші, кого ви збиралися арештовувати, також “підозрювані”? Що це за змова?

Один із полісів, який до того мовчав, не витримав:

— Та що ти собі дозволяєш, штрафнику? Хочеш прикладом по морді?

Андрюс єхидно посміхнувся, підійшов до поліса, усі напружилися. Він повільно промовив:

— А що це ми, капрале, хамимо старшим по званню? З якої діри вас тут набрали?

Офіцери завмерли. Відчувалося, як усі напружилися. Поліс не повинен був такого казати. Всі це знали.

— Пане Андрюс, — зненацька пролунав новий голос. Усі обернулися: до них ішов сам заступник командувача СБ 7-го флоту, капітан 2-го рангу Моріс Леблан. — Наказую вам перестати перешкоджати роботі полісів. Я подам рапорт про вашу непрофесійну діяльність.

— Сер, — Андрюс був сама невинність, — сподіваюся, ви там не забудете вказати всі численні порушення статутів, які щойно допустили ваші люди?